Пасічництво – тема, здається, добре вивчена та розкручена. Здивувати чимось споживачів украй складно. Продукти бджільництва доступні на ярмарках і в спеціалізованих крамницях. Найпопулярнішими туристичними маршрутами Івано-Франківщини чи не на кожному метрі – ятки із медом та всім, що можуть дати бджоли. 

Національний продукт

Однак і в тому розмаїтті є дуже вагомі новинки. Це запатентовані Гільдією медоварів країни хмільні напої. "Медівка" – суто зброджений продукт, що справедливо належить до найстаріших у світі, та есклюзивний апіфітобальзам "Медак" на основі меду, плодів та настоянок трав, аналогів якому немає. І це показала міжнародна виставка SIAL Сanada 2020 у Монреалі, звідки ТОВ "Українські медовари" привезло дві медалі. 

Підприємство "Українські медовари" об'єднує найактивніших членів Гільдії медоварів, зокрема з Прикарпаття, має ліцензію на виробництво "Медака" та "Медівки". Запустили міні-завод із випуску медових напоїв, яких легально десятиліттями не було на ринку країни, та ексклюзивний апіфітобальзам – винахід вітчизняних науковців та медоварів.

На запрошення Романа Войтківа випала нагода відвідати знамените підприємство, що розташоване у місті Дрогобич Львівської області, побувати в музеї "Українських медоварів".

"Ось – перші зразки з акцизними марками медових напоїв, – розпочинає Роман Войтків (на знімку) екскурсію дегустаційним залом підприємства. – А це медалі за них, отримані на конкурсах у Туреччині, Канаді. Визнання важливе: ми показали, що відтворені елітні національні напої не поступаються якістю кращим хмільним зразкам світу. Запатентували "Медак" і "Медівку", щоб наша країна мала свій національний бренд. У нас бувають міжнародні делегації, то маємо можливість пропагувати свою, вітчизняну продукцію. За неї не соромно. "Українські медовари" – єдине сертифіковане підприємство у країні з випуску медових бальзамів. Продукти – без ГМО, консервантів, не пастеризовані".

Туристична родзинка

На запрошення клубу "Виноградарі Прикарпаття" директор ТОВ "Українські медовари" Роман Войтків презентував згадувані напої в Івано-Франківську. Таку можливість надав власник Винного дому Wine story Тарас Дрібнюк (на знімку праворуч), який пропагує напої місцевих виноробів. Тут можна також дегустувати їх, дізнатися про тонкощі виготовлення. Важлива інформація – про традиції та звичаї, правила споживання тощо. Бо споживачі вибагливі: прагнуть відчути місцеві смаки. Таке партнерство додасть туристичної родзинки Івано-Франківську.

Після відкриття дегустаційних залів у Дрогобичі, Луцьку, Львові, Тернополі "Українські медовари" мають честь представляти власну продукцію на Івано-Франківщині. Підприємців запросив готельний комплекс "Пацьорка" із села Татарова Ворохтянської територіальної громади, де й готується відкриття такого самого дегустаційного залу.

"Прагнемо в кожному обласному центрі створити такі дегустаційні зали, запрошуємо охочих до співпраці. Споконвіків наші предки пили медові напої, і настільки це відклалося в генах, що вони нам не шкодять, – акцентує Роман Войтків. – Вироби можна вважати продуктом харчування і нашим національним продуктом. Важливо, що "Медак" і "Медівка" не викликають звикання, на відміну від горілки, самогону, коньяку чи бренді, де дуже простенька формула для людської пам'яті. Наш продукт настільки складний, майже 400 мікроелементів плюс трави, що його підробити складно, а запам'ятати людською пам'яттю – тим паче неможливо. Тобто нема звикання та посилу до появи алкоголізму. Процес виготовлення триває від шести місяців до року, тож фальсифікаторів не боїмося".

Як робити – то з найкращими людьми

Роман Войтків – пасічник із 34-річним стажем бджільництва та виготовлення медових напоїв. Ще за Союзу добився права фасувати мед власного виробництва і реалізувати в крамницях.

"Було дуже складно отримати такий дозвіл. Пишаюся, що свій стартовий капітал заробив чесною працею. А з отриманням дозволу на реалізацію питних медів складніше, – розповідає Войтків. – Опісля почав досліджувати історію питних медів, які були колись візитною карточкою та валютою наших предків-співвітчизників: чи приїжджали до нас зі світів, чи знать їхала до Риму, Візантії чи деінде, й везла в подарунок. Тож узяв собі за мету створити національний бренд. Лобіювали з колегами із Гільдії медоварів легалізацію продажу медових хмільних напоїв. За активного клопотання нашої організації в 2016 році було прийнято зміни до закону про обіг підакцизних марок. Це дозволило виготовляти таку продукцію без сплати гуртової ліцензії".

На підприємстві розробили рецептуру, обстояли право на виготовлення продукції, проводять експертизу, довели, що то є продукт споживання, а не алкоголь. Приміром, одні з найважливіших компонентів "Медівки" – антиоксиданти. Ці речовини здатні запобігти серцево-судинним захворюванням та гальмувати розвиток ракових пухлин. Ґрунтовне дослідження науковців показало, що помірне споживання медового напою є сприятливим чинником для збільшення тривалості життя. Можна застосовувати його як засіб проти застуди.

На підприємстві отримали відповідні ліцензії, оснастили сучасну лабораторію, виробничі потужності. Офіційне право на виробництво медових напоїв до 14 градусів міцності тепер мають п'ять вітчизняних підприємців, а зі вмістом спирту – тільки "Українські медовари".

"Цей маленький законотворчий крок держави і дав поштовх до брендування "Медака" і "Медівки", – наголошує співрозмовник. – Вони мають стати – як коньяк для Франції, бренді – для США, віскі – для Британії. До слова, напій із акцизною маркою № 0001 ми презентували великому ентузіастові Василеві Соломці, Почесному пасічникові, одному зі старійшин цеху вітчизняних бджолярів та медоварів. Велика заслуга в новій справі – віце-президента Спілки пасічників Володимира Дмитрука та його команди з Волині, київського професора Петра Карпенка, доктора сільськогосподарських наук Олександра Литовченка, автора книжок із медоваріння Миколи Горніча".

На хобі коштів не шкода

Роман Войтків активно пропагує пасічництво. В музеї "Українських медоварів" зібрано зразки вуликів з усього світу. Скельні, до яких добиралися за допомогою жердин, у дуплах – з лісистої місцевості. До слова, бортництво на Прикарпатті було поширене. Є тут сучасні плетені вулики-сапетки, які на зиму заносять у стебник-зимівник. Чільне місце посідає розбірний рамковий вулик Прокоповича, в якому можна вибирати мед і віск без шкоди для бджіл.

На стінах закладу – портрети відомих учених у галузі бджільництва, тематичні твори мистецтва, репродукції картин знаменитих художників. А ще різноманітний реманент: бочки та інші ємкості, медогонки, старовинне лабораторне обладнання. Зібрано колекцію пасічницьких ваг, які були неодмінним атрибутом кожного бджоляра. Відтворили процес медоваріння із давніх гравюр. Звісно, в експозиції – медові напої в асортименті.

"А ви задумувалися, чому перший місяць після одруження в багатьох країнах називають медовим? Бо молодому подружжю тоді згодовували цей продукт та створені з нього напої, щоб опісля було здорове потомство", – не вгамовується розповідати Роман Войтків.

Пасічники завжди були авторитетними членами громади. При відсутності священика чи вчителя на хуторі їм віддавали роль судді, поводиря. Як не було кому – бджоляр навіть вінчав молодят, хрестив малечу та провадив процес поховання. До нього йшли за медом при хворобах, за грошима та за свічкою в час біди. Ці поважні газди звільнялися при свідченні на суді від обов'язку ставити руку на Євангеліє: вважалося, що такі люди не можуть брехати, бо бджоли ведуться лише в чесних.

Співрозмовник каже, що в середньовічні часи якраз пасічник був суддею, який допомагав встановлювати статус відьми чи знімати його. До нього вели підозрюваних жінок для зважування. Про такий старовинний ритуал переповідають і прикарпатські легенди.

На стіні музею "Українських медоварів" є картина, що відображає саму процедуру. Пасічник рятує красуню від розправи, вказуючи її реальну вагу. Бо вважалося, що відьмами можуть бути лише жінки без ваги, щоб легко літати на ступі та мітлі. Таку ж атракцію зі зважуванням тут запровадили для туристів, із врученням відповідних дипломів. Особливо той процес подобається незакомплексованим жінкам.

Роман Войтків має власну пасіку в передмісті Дрогобича, урочище Бджілка. Каже, що особиста популярність його не цікавить. Хобі не знає меж, на нього не жаль грошей. Пропагує національний бренд, бо в давнину нічого іншого, крім медових напоїв, не було. А виноград з'явився на наших теренах зовсім недавно. Стверджує, що фальсифікаторам нецікаві "Медак" і "Медівка", бо на їх виготовлення треба багато часу, на відміну від "горілки за три дні" чи порошкового "вина". Тож конкуренції не боїться.

Під час збирання експонатів для музею медоварів вдалося дізнатися, що відомий автор ковбаси "Дрогобицька" Олекса Захаряк був ще й пасічником. Родичі передали обладнання майстра до новоствореного музею цієї ковбаси, що поруч із ТОВ "Українські медовари". Туристи заодно тут мають ще одну атракцію – дегустацію відомих м'ясних виробів. Дрогобич здавна славився солеварінням та особливою ковбасою. Тепер ще й став центром медоваріння.

Людмила СТРАЖНИК.

Івано-Франківська область.

Фото автора.