Михайло Грушевський називав Чернігів українською Равенною: «Серед темних лісів і зелених лук, помережана широкими смугами мочарів і повільних замулених річок, дрімає нинішня Чернігівщина, здалека прислухаючись до гомону нового життя. І серед неї її старий історичний осередок, наша українська Равенна – Чернігів – задумано мріє про колишнє життя серед своїх старинних церков, музеїв і архівів – облишений новішою динамікою українського життя…».

Проте, як це не дивно, донедавна Чернігів не мав своєї книги – історії міста. Хоча вже багато сіл навіть мають свої історії, а про Роїще видано взагалі біля десятка історичних досліджень. А давнє місто зі славною історією, та ще й яке має свій історичний факультет, а тепер – Інститут історії, етнології та правознавства імені О.Лазаревського, а своєї друкованої історії, цілісної, під однією обкладинкою досі не мало. Недолік виправив професор Ніжинського університету імені М.Гоголя Сергій Леп’явко, друге видання книги якого “Чернігів. Історія міста» щойно побачило світ у видавництві «Кліо».

Особливість цього видання ще й у тому, що воно профінансоване комунальним підприємством міської ради «Будинок книги». Таким чином, зокрема, спростовується твердження, що книга відмирає, що книготоргівля падає, що сучасні ґаджети замінять книгу. Адже книгарня має прибутки, з яких і профінансувала друге видання, оскільки перше швидко розійшлося.

Одинадцять сторіч минуло від першої літописної згадки про Чернігів і автор книги зумів вкласти їх у динамічну розповідь – від легендарного князя Чорного до «ковбасної революції» 1990 року та Майдану. Свою працю він присвятив синові Ярославу і всім нинішнім чернігівським воїнам – захисникам України.

«Історія країни, – говорить Сергій Леп’явко, – є нічим іншим, як сукупністю мікроісторій окремих людей і різноманітних громад. Чернігівці є однією з таких громад. І так сталося, що честь бути літописцем північної перлини України випала, серед інших, і мені».

Василь ЧЕПУРНИЙ.

Чернігів.

Фото автора.