До того ж той був не в клітці і навіть без намордника, а тільки прив'язаний якоюсь шворкою за ногу. Та при цьому поводився дуже сумирно:  не гарчав і не намагався вчепитися іклами чи кігтями у супроводжуючого. Лише підійшовши ближче, можна було зрозуміти, що то не живий звір, а його майстерно зроблене опудало. То звідки воно взялося і чому виникла потреба кататися з ним вулицями? Секрет власному кореспонденту "Голосу України" відкрила директор обласного краєзнавчого музею Тетяна Братченко.

-- Опудало білого ведмедя давно перебувало в розділі "Арктика й Антарктика" нашої філії -- Музею природи. Але там почався ремонт, і виникла потреба перевезти найцінніші експонати з Музею природи на вулиці Театральній до основної будівлі на вулиці Соборній -- це відстань у кілька кварталів. Щоб велике опудало ведмедя не пошкодили під час транспортування, везли його на платформі й дуже обережно. Спершу хижак стояв у холі, а потім наш таксидерміст Антон Громов узявся чистити та приводити до ладу його запилене хутро. Після завершення ремонту в Музеї природи ведмедя повернемо до експозиції -- адже він дуже популярний у всіх відвідувачів, насамперед у дітлахів, -- розповіла Тетяна Георгіївна. 

До речі, ведмедик з Театральної має свою, в дечому навіть загадкову історію. До краєзнавчого музею його передавало Міністерство культури УРСР ще у повоєнні роки. За переказами, це був трофей, узятий радянськими військами десь у Румунії. Але документів, які підтверджували чи спростовували цю версію, в розпорядженні музейників немає. Тож походження клишоногого залишається оповите таємницею.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.

Херсон.

На знімку: білого ведмедя везуть до музею.   

Фото обласного краєзнавчого музею Херсона.