На знімку: учасники апробації туристичного маршруту сфотографувалися біля пам'ятника Григорію Сковороді в Лохвиці.

На Полтавщині апробували "свою" частину міжрегіонального туристичного маршруту "Стежками мандрівного філософа", присвяченого Григорію Сковороді. Власне, організатори заходу - фахівці департаменту культури і туризму ОДА - разом із колегами з Харківщини та Сумщини, а також екскурсоводами, повпредами турфірм, науковцями, музейниками та журналістами відвідали знакові місця краю, пов'язані з життям і діяльністю видатного земляка. Адже на Полтавщині Григорій Сковорода народився, на Сумщині бував і плідно працював, а на Харківщині закінчив свій земний шлях.

Ініціаторами створення, так би мовити, "подовженого" на три області маршруту стали харків'яни. Однак тепер із цієї ідеї треба виплекати сучасний туристичний продукт, який зацікавить не лише наших співвітчизників. Адже, за словами директора департаменту культури і туризму Полтавської ОДА Валентини Вождаєнко, вже сьогодні є бажання та прагнення підвищити статус цього маршруту до рівня міжнародного. Надто з огляду на те, що 2022 року весь цивілізований світ відзначатиме 300-річчя з дня народження видатного українського філософа, письменника, просвітителя.

Учасники згаданої поїздки, як то кажуть, на власні очі переконалися в тому, що підґрунтя для втілення таких амбітних намірів є. Виїхавши з Полтави, вони відвідали місто Лохвицю та селище Чорнухи. У першому з них (свого часу Лохвиця була центром повіту, до якого входили "найрідніші" Григорію Сковороді Чорнухи) мандрівники спочатку поклали квіти до першого у світі пам'ятника філософу, відкритого у 1922 році. Створений ще одним світочем нашої культури Іваном Кавалерідзе скульптурний шедевр справді вражає висотою задуму й довершеністю форм...

Першопрохідці маршруту відвідали також місцевий краєзнавчий музей, який носить ім'я Г. Сковороди. За кількістю й розмаїттям експонатів ця скарбниця минувшини залишається однією з найбагатших на Полтавщині. Однак "сковородинівська" експозиція тут надто скромна, маловиразна, застаріла й, вочевидь, потребує оновлення.

Натомість більшість учасників поїздки приємно вразив літературно-меморіальний музей імені Г. Сковороди на його малій батьківщині у Чорнухах. Останніми роками його реконструювали не лише зовні. Виконаній тут реекспозиції - без провінційно-хаотичного нагромадження експонатів, із виразною концепцією та "прив'язкою" до філософії видатного земляка - можуть позаздрити навіть столичні музеї.

Зачарувало всіх і тематичне театралізоване дійство на відтвореній біля музею садибі батьків Григорія Сковороди у виконанні місцевих працівників культури й аматорів сцени. Поруч із нею - ще один "магніт" для шанувальників творчості філософа і письменника. Ідеться про виплекану всією громадою району також нещодавно рекреаційно-паркову зону "Сад божественних пісень". Улітку він милує око не лише своєрідними ілюстраціями до творів славетного земляка у вигляді дерев'яних паркових скульптур, а й буйноквіттям...

Підсумки побаченого та почутого учасники подорожі підбивали під час круглого столу в Чорнухах. На ньому представники всіх трьох областей презентували свої об'єкти показу та напрацювання стосовно концепції міжрегіонального маршруту. Не меншу увагу приділяли й суто практичним аспектам створення нового туристичного продукту. Адже, пропонуючи його потенційним мандрівникам, треба точно знати, де вони під час неблизької подорожі будуть харчуватися, відпочивати, задовольняти санітарно-гігієнічні потреби тощо.

На жаль, так звана "гостьова інфраструктура" в наших невеликих містах, селищах і селах із часів Григорія Сковороди не надто змінилася... Тож майже повсюдно нагадує про себе і, даруйте, загидженими та смердючими громадськими туалетами чи їх повною відсутністю, і захаращеними узбіччями доріг та іншими подібними "принадами".

Зрештою, саме "добитий" стан місцевих доріг "накреслив" учасникам згаданої подорожі з Полтави до Лохвиці та Чорнух далеко не найкоротший шлях. Щоб потрапити туди й повернутися назад, водієві туристичного автобуса довелося накидати чималенький "гак" через Пирятин. Тільки для того, щоб левову частку мандрів проїхати "нормальною" трасою Харків-Київ. Але за таких умов час у дорозі "з'їдає" фактично третину доби...

І це за того, що йдеться про мандрівку не в якусь глухомань, а до двох районних центрів Полтавщини, мешканці яких щодня вирушають до обласної "столиці". Невже посадовці та чиновники, котрі відповідають за ремонт доріг, і досі вважають, що земляки Григорія Сковороди й у ХХІ столітті уподібнюватимуться мандрівному філософу та ходитимуть за тридев'ять земель пішки?

Василь НЕЇЖМАК.

Фото автора.