«Кінь та Вершник

В одному царстві був дебелий Вершник,
А в нього Кінь — 
      то справжній розумака.
От Вершник захотів Коня навчити
Тютюн курить й пускати в ніздрі дим,
Щоб дивувати цим купців заїжджих.
Приніс Коневі добрих цигарок,
У рота пхає — Кінь не хоче й нюхать.
«Так це ж він дешевинкою гордує!» —
Подумав Вершник і купив сигар
Кубинських. Але  й ті не довподоби!
«То на тобі вже люльку, щоб ти скис!»
Та Кінь і люльку в зуби не бере.
Ірже, бо хочеться йому вівса.
«Не хоч курити, то й вівса не буде», —
Розпорядився Вершник і поліз
На Коника, щоб їхати по царству.
А той зібравсь із силами — й вбрикнув,
Та так піддав, що Вершник став заїка.

З цієї байки прогляда мораль:
Якщо ти став якимсь керівником,
А в тебе з клепками 
             не все благополучно —
Питай розумних, і вони розкажуть,
Що є добро для люду, а що погань.
І ти із посміховиська людського
Нарешті станеш справжній Керівник».

Борис ЛЮБЯЗЬ.