Со стихами Татьяны Комлик мы знакомы давно. Она — лауреат и дипломант международных творческих фестивалей и конкурсов. Чрезвычайно приятно читать ее произведения на страницах газеты «Голос Украины».
В своей поэзии Татьяна Ивановна переживает за судьбу Родины, воспевает родной край, прославляет защитников. Ее стихи напоминают о важности труда и великой силе мысли, призывают к миру и согласию, вдохновляют на жизнь и творчество.
Мы знаем не только о поэтической деятельности Татьяны Ивановны, но также о ее помощи детям с особыми потребностями. Она помогает развивать их способности, привлекает к участию в выставках. Такие мероприятия ощутимо помогают таким деткам интегрироваться в общество. За эту работу Татьяна Комлик отмечена дипломами и благодарностями.

Юрий УВАРОВ,
руководитель творческой организации 
«Прекрасный мир»;
Светлана ЛЕБИДЬ,
директор учебно-реабилитационного центра «Горлица»;
Нина РУДЕУЦКАЯ, художница;
Оксана СЛИНЬКО,
реабилитолог.

 

Перемога близько

Який суворий грізний час
Настав для нашої країни.
Життєва радість не для нас:
Бо схід — самісінькі руїни.
Не «наш» і Крим зненацька став.
 Ми сумом сповнені по вінця,
І біль, як від пекельних лав,
Терзає серце українця...
Із президентом на чолі
Ми сила нашої Держави.
На кожнім клаптику землі
Піднімемо свої булави.
Здіймемо наші прапори
Ми в Україні скрізь, повсюди.
Жовто-блакитні кольори —
 Країни символ. Рідні люди,
Не зневіряйтеся, прошу!
Зоря свободи ясно сяє,
Я віршем щирим приглушу
Нестерпний біль, що серце крає...
Хто ворожнечу розпалив
У душах cхідних українців?!
Водою від вселенських злив
Не змить ганьбу з отих злочинців
І зрадників, що конче, вкрай
Схотіли пасинками стати,
Спаплюживши наш рідний край.
Ридає Україна-мати!
А справжні нації сини
Йдуть у бій із вірою у серці...
І мужньо гинуть... Та вони
Росію все ж здолають в герці,
Що нібито колись була
Найближча наша побратимка.
Та зрада завжди в ній жила:
Для поштовху була затримка.
Чому російські матері — 
Митці, артистки, депутати — 
Не схаменулись, а котрі
Дали всі згоду, щоб солдати
Підступно вдерлися в наш Крим
На заклик Путіна брехливий?!
Самих себе зганьбили цим.
О, Боже, що за акт жахливий!
І ллється, ллється кров тепер — 
Бо землю треба боронити.
Вставайте всі, наш дух не вмер!
В віках цей спротив буде жити!
Знов прийде щастя в рідний дім,
Вклонімося Героям низько,
Запалимо свічки усім...
А перемога дуже близько!

Татьяна КОМЛИК.

Киев.