«Бо як-не-як

Життя… гай-гай…

і радістю, й журбою…

Бо і немало – і снігів, і криг!

Степан, бува, іронією злою

Може дістати кожного і всіх.

 

Степан доводить…

бо і вдача – рвійна!

Бо все ж у нього –

судження своє.

— У нас начальство –

дуже релігійне…

Бо по церквах –

завжди поклони б'є!

 

Свою ж незгоду з ним –

зразу ж Микита.

— Даремно ти це зводиш…

на хи-хи…

За це потрібно

все ж… тільки хвалити!

Бо як-не-як…

замолюють гріхи.

 

Як не глянь

А зміст у слові

буде неодмінно —

І біль, і цвіт, і суть переживань!

Нікчемної... гай-гай...

балаканини —

О так, її немало...

як не глянь!»

 

Владимир ДАНИК.