«Вона —

Берегиня козацького роду!

Змалюю

її дивовижний портрет.

Виховує в дітях любов

до свободи,

Щоб ті уникали

холуйських тенет.

Як хочеться з сонцем

її порівняти,

Що світить невпинно,

дарує життя;

Бо промені усмішки

здатні сягати

У сфери духовні,

у вічність буття.

Така, мов квітуча весна,

уродлива,

Як в лузі калина

у райдужний час.

Щедроти від серця —

справжнісінька злива,

Працюють чесноти

її повсякчас.

Мов квітка, вона чарівна

і тендітна,

Затьмить в небі зірку

жіноча краса;

Натхненна Богиня,

коли ще й вагітна...

І творить жертовність її

чудеса.

А очі — озера

глибокі та чисті —

Вони віддзеркалюють

світло душі,

Події щасливі, сумні, урочисті.

Для ласки й любові

немає межі.

Кохайте матусю,

єдину дружину,

І сестроньку рідну,

і доньку свою...

За волю боролись

сини до загину —

Їх подвиг високий

душею ціню...»

Татьяна КОМЛИК.

Киев.