Як вижити у столиці? Чи можливо це, коли в кишені – тільки стипендія, хай і підвищена? Як зібрати грошенят, стиснувши свої потреби? У гуртожитках приказують: «Гаряче сирим не буває». Що доводиться обирати студентам – вечерю чи квиток до театру? «Голос України» провів невеличке опитування. 

Микола, 17 років, студент Національного університету харчових технологій, факультет біотехнологій та екологічного контролю: Я на першому курсі і вже відчув смак дорослого життя. Раніше проживав з батьками в м. Деражня (Хмельницька обл.), а нині живу в гуртожитку і ціную кожну копійку. І хоча моя стипендія на місяць складає 750 гривень та й батьки всіляко допомагають, більше трьох сотень не витрачаю. А що мені треба: їжа та перебратися з одного пункту в інший. Звик економити, бо знаю, що батькам теж нелегко. Всі свої заощадження витрачаю на музичний інвентар. Граю на трубі, але ж до неї мундштук потрібен, що теж недешево… Та й одежина якась. Дуже хочеться купити своє житло, однак на стипендіях не назбираєш. Поки що задовольнився б 1500 грн., але якби мав квартиру, то коштів знадобилося б удвічі більше.

Ірина, 17 років, Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну, майбутня бухгалтер: В середньому за місяць витрачаю 1000-1200 гривень з особистої кишені. Живу з батьками. Коштами на харчування та проїзд вони мене забезпечують, тому особисті гроші витрачаю на одяг та розваги. Це мене влаштовує, але щоб жити самостійно, думаю, потрібен щомісячний дохід до 2000 гривень. Зараз основні джерела прибутку – допомога батьків та підвищена стипендія у 620 гривень. Маю також сезонний заробіток.

Катерина, 19 років, студентка КНУ імені Тараса Шевченка: Повністю живу на стипендію, а це 724 гривні. Живу з батьками, але, на жаль, відкладати грошей не можу. Одяг, театри, концерти – всі забаганки оплачую сама. Заощаджую на проїзді. Підробляю, та через навчання віддатись цьому повністю не можу. Ще не знаю, як це – повністю жити самостійно. Думаю, 1500 гривень мені б вистачило.

Анна, 21 рік, Києво-Могилянська академія, факультет природничих наук: Мене забезпечують батьки, тож живеться не важко. Стипендія на місяць – 730 гривень, до того ж я фотограф і маю власну фотостудію. Це хобі, що рятує у складних ситуаціях. Свої гроші витрачаю на вивчення англійської та німецької мов. Ще обожнюю латиноамериканські танці, а ці курси не з дешевих. На місяць витрачаю близько 1500 гривень і цього достатньо. Інколи відмовляю собі в якомусь ексклюзивному одязі, але я від того не менш щаслива!

Ігор, 22 роки, студент радіотехнічного факультету КПІ: Я не дуже вибагливий. Нині проживаю з батьками, але вже є постійна робота. Отримую стипендію в 730 гривень. На місяць більше тисячі гривень не витрачаю. Треба трохи думати про майбутнє, заощаджувати та й батькам допомагати. Звичайно, хочеться погуляти: вечірки, клуби – все це потребує витрат. Інколи економлю на одязі й аксесуарах. Я не гей, але мені дуже подобаються всілякі окуляри, браслети, кулони. Мав би дохід в 4000 гривень, то, можливо б, завів би дівчину. А ще влаштував би круту гулянку на хаті.

Вероніка, 21 рік, студентка КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, сценарист кіно і телебачення: Я живу з батьками і за квартиру не плачу, тож на місяць витрачаю приблизно 1000 грн. Оскільки живу на Троєщині, буває й таке, що в день лише на проїзд витрачаю до 20-ти гривень. Одягу купую мало. Хотілося б хороше взуття, однак беру фігню всяку недовговічну, бо вона дешевша. Нема можливості навчатись за кордоном і нормально поїхати відпочити куди-небудь за бугор. Отримую стипендію в 835 гривень, підробляю сценаристом на ТБ. З нинішніми цінами в столиці треба 4000-5000 гривень – це щоб прожити нормально.

Валентина, 18 років, студентка Академії муніципального правління, менеджмент: Уже другий рік поспіль живу без батьків у столиці (родом із села Кашперівки Київської області). На місяць витрачаю близько 1000 гривень, із них 700 – стипендія, решта – допомога батьків. Гроші витрачаються непомітно, бо ціни в столиці досить високі, треба одягатися і їсти. По середах у нас із дівчатами є традиція: ходимо до якого-небудь кафе. Треба рахувати гроші, аби вкладатися в мінімум. Якби щомісяця мала дохід хоч у 2000 гривень, то здійснила б свою давню мрію – піти на курси масажу. Поки що мені це не по кишені.

Опитувала Юлія КОСТЕНКО

Хочете про це поговорити? Знаєте, як виживати у столиці? Способи заощадити – ваша фішка? Можете підкинути кілька ідей? Пишіть на g_fishka@ukr.net. Найцікавіші коментарі та історії будуть опубліковані в «Голосі України».