Цю дату було започатковано у 2002 році за ініціативою Міжнародної організації праці з метою привернення уваги урядів, роботодавців, профспілок, громадських організацій та суспільства до проблеми залучення дітей до праці, яка завдає шкоди їхньому здоров’ю, освіті та розвитку.
Всесвітній день боротьби з дитячою працею нагадує про необхідність захисту прав дитини та створення умов, за яких кожна дитина матиме можливість навчатися, розвиватися, відпочивати та жити в безпечному середовищі. Попри значний прогрес у боротьбі з експлуатацією дітей проблема залишається актуальною для багатьох країн світу. Не кожна робота, яку виконує дитина, вважається дитячою працею. Допомога батькам по господарству, участь у сімейному бізнесі в безпечних умовах або легкий підробіток у вільний від навчання час можуть сприяти набуттю життєвого досвіду та відповідальності. Однак дитячою працею вважається діяльність, яка: позбавляє дітей дитинства; перешкоджає навчанню; негативно впливає на фізичне або психічне здоров’я; становить небезпеку для життя; використовує дітей в умовах експлуатації. Особливу тривогу викликають найгірші форми дитячої праці: рабство, торгівля дітьми, примусова праця, використання дітей у збройних конфліктах, проституції, порнографії, незаконній діяльності або на небезпечних виробництвах. Проблема дитячої праці існувала століттями. Під час промислової революції XVIII—XIX століть мільйони дітей працювали на фабриках, шахтах і підприємствах по 10—16 годин на день. Вони отримували мізерну оплату, часто працювали в небезпечних умовах і були позбавлені можливості навчатися. Поступово міжнародна спільнота почала запроваджувати законодавчі обмеження щодо працевлаштування неповнолітніх. Важливу роль у цьому процесі відіграла Міжнародна організація праці, створена у 1919 році після завершення Першої світової війни. Упродовж десятиліть МОП ухвалила низку міжнародних конвенцій, спрямованих на захист дітей. Особливе значення мають: Конвенція № 138 про мінімальний вік для прийняття на роботу; Конвенція № 182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці. Ці документи стали основою міжнародної політики у сфері захисту дітей від трудової експлуатації. Попри досягнення останніх десятиліть дитяча праця досі залишається глобальною проблемою. Найчастіше вона поширена в регіонах із високим рівнем бідності, збройними конфліктами, недостатнім доступом до освіти та слабким соціальним захистом населення. Діти працюють у сільському господарстві, на будівництві, у сфері послуг, на виробництві, у видобувній промисловості та домашньому господарстві. Часто вони виконують важку фізичну роботу, контактують із небезпечними речовинами або працюють у шкідливих умовах. Саме тому боротьба з дитячою працею потребує комплексних рішень, які поєднують економічний розвиток, соціальний захист і забезпечення права дітей на освіту. Україна є учасницею основних міжнародних угод щодо захисту прав дітей та заборони дитячої праці. Національне законодавство встановлює мінімальний вік для працевлаштування, визначає особливі умови праці неповнолітніх та забороняє використання дітей на небезпечних роботах. Особлива увага приділяється питанням захисту дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, залишилися без батьківського піклування або стали жертвами торгівлі людьми. Після початку повномасштабної агресії рф ризики для дітей значно зросли. Війна призвела до переміщення мільйонів людей, руйнування соціальної інфраструктури, втрати джерел доходів багатьма сім’ями. У таких умовах діти стають більш уразливими до різних форм експлуатації, включно з примусовою працею та незаконним використанням їхньої праці. Саме тому міжнародні організації, державні установи та громадський сек- тор приділяють особливу увагу захисту прав дітей під час війни та післявоєнно- го відновлення. Всесвітній день боротьби з дитячою працею є нагадуванням про те, що дитинство має належати дітям. Кожна дитина повинна мати можливість навчати- ся, мріяти, розвивати свої здібності та почуватися захищеною. Подолання дитячої праці є не лише питанням дотримання законів чи міжнародних зобов’язань. Це показник гуманності суспільства, його здатності захищати найуразливіших і забезпечувати майбутнім поколінням гідні умови для життя та розвитку. Саме тому боротьба з дитячою працею залишається одним із важливих напрямів діяльності міжнарод- ної спільноти та держав у всьому світі.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
