Ця дата встановлена Указом Президента України від 17 листопада 2000 року № 1245/2000 з метою всенародного вшанування пам’яті загиблих співвітчизників, увічнення їхнього подвигу та нагадування про трагічні наслідки воєнних конфліктів. Саме 22 червня 1941 року війська нацистської Німеччини та її союзників розпочали широкомасштабний наступ. Для України, значна частина якої стала ареною запеклих бойових дій, ця дата ознаменувала початок одного з найтрагічніших періодів її історії у XX столітті.

Українські землі стали одним із головних театрів воєнних дій у Європі. Бойові операції, окупаційний режим, масові репресії, депортації та Голокост призвели до величезних людських втрат і руйнувань. Перші удари німецької авіації 22 червня 1941 року були завдані по багатьох українських містах, зокрема Києву, Житомиру, Львову, Севастополю та інших населених пунктах. Уже в перші місяці війни значна частина території України була окупована. Під час окупації українське населення зазнало жорстокого терору. Нацистська влада проводила політику масового винищення населення, насамперед євреїв, ромів, військовополонених та представників руху опору. На території України було створено сотні концтаборів, гетто та місць масових розстрілів. Одним із найвідоміших символів нацистських злочинів став Бабин Яр, де у вересні 1941 року відбулися масові розстріли єврейського населення Києва. У наступні роки там також знищували військовополонених, підпільників, ромів та інших жертв окупаційного режиму. Друга світова війна стала найбільшою гуманітарною катастрофою в історії України. За різними оцінками істориків, загальні демографічні втрати України становили від 8 до 10 мільйонів осіб. Це військовослужбовці, учасники підпілля, цивільне населення, жертви Голокосту, примусових робіт та репресій. Мільйони українців воювали у складі різних військових формувань. Значна частина населення брала участь у русі опору. Тисячі населених пунктів були зруйновані або спалені, сотні міст зазнали масштабних руйнувань. Українці зробили вагомий внесок у розгром нацизму та завершення війни в Європі. Вони воювали на різних фронтах, брали участь у партизанському русі та підпіллі, працювали в тилу, забезпечуючи армію продовольством і технікою. Значну роль у боротьбі за свободу відігравали також українські національно-визвольні формування, які прагнули відновлення незалежної української держави. Перемога над нацизмом була досягнута ціною величезних жертв, і пам’ять про них залишається важливою складовою національної історичної пам’яті. Для України День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни набув особливого змісту в умовах сучасної російсько-української війни. Повномасштабне вторгнення рф у 2022 році знову принесло на українську землю руйнування, людські жертви та масштабні гуманітарні втрати, спричинило вимушене переселення мільйонів громадян. Сьогодні українці особливо гостро усвідомлюють ціну миру, свободи та людського життя. Пам’ять про жертв Другої світової війни поєднується з вшануванням пам’яті тих, хто загинув у боротьбі за незалежність і територіальну цілісність сучасної України. Історія переконливо свідчить, що війна завжди приносить страждання насамперед мирному населенню. Саме тому збереження історичної пам’яті є важливим чинником формування відповідального ставлення до минулого та майбутнього. Вона об’єднує покоління навколо спільної пам’яті про загиблих і нагадує, що свобода та незалежність держави завжди потребують захисту.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.