...Це було довге й тяжке, переповнене емоційних спалахів, сесійне засідання, яке почалося одного дня, а закінчилося наступного — вранці. 28 червня, 9 година 20 хвилин — ця мить назавжди залишиться в історії молодої Української держави: саме цієї миті 315 депутатів прийняли Основний Закон України. Ця доба, ця ніч, ця мить буде довго, а може, завжди, свідчити про вміння українського народу знаходити компроміс, хоч би як їх розділяло політичне протистояння. Гадаю, не варто зупинятися на нормах нової Конституції — її буде опубліковано. Переконаний, бракуватиме в газеті місця, щоб переповісти усю хроніку найдовшої парламентської ночі. О, як важко входили депутати в роботу над Основним Законом. Перша стаття — і перша словесна сутичка; перше голосування — і перша невдача. Перерва. Однак дорогоцінний час згаяно. В кулуарах — різноманітні чутки про майбутнє звернення Президента до народу. Врешті Верховна Рада зі скрипом, гаряче полемізуючи, починає приймати конституційною більшістю статті Основного Закону. О 21-й годині новий спалах емоцій — журналісти залишають балкон і спускаються до буфету ВР, де самотньо стоїть телевізор. Зачитують Указ Леоніда Кучми про референдум щодо нової Конституції. Статті «сиплються», як з рогу достатку. Проте всі розуміють: головне — попереду. Камені спотикання — мова, символіка, Крим. І перший з них вдалося оминути успішно: Іван Попеску вніс пропозицію, яка з першого разу отримала конституційну більшість. Зажевріла надія до півночі прийняти Основний Закон. Але... Об наступний камінь справді спіткнулися. Питання символіки постало таким бар’єром, що частина народних обранців поставила під сумнів здатність парламенту прийняти нову Конституцію. Цікаво, що в цій ситуації зійшлися позиції і членів КПУ, і Руху. Час усе розставить на свої місця. І український народ низько вклониться не тільки тим, хто одразу й однозначно робив усе, щоб 28 червня стало святом українського народу, а й тим, хто зумів переступити через вказівки своїх «вождиків» і проголосував так, як велить совість. Конституція є. Є країна. Є держава. І, напевне, симптоматично, що сталася ця визначна подія 28 червня зранку: саме тоді, коли розпочався новий трудовий день. Я певен: прізвища тих, хто зробив усе, щоб нова Україна мала нову Конституцію, буде не сьогодні — через десять літ — викарбувано золотом на постаменті, що лишився від пам’ятника на майдані Незалежності, і кожен українець їх знатиме напам’ять. Цікавий збіг: саме 28 червня Вікторові Мусіяці виповнилося 50, а Володимир Мухін також прийняв поздоровлення з днем народження. З новим днем народження, моя Батьківщино! Був ранок, і був день, і було свято. Свято єдності українського народу, свято його Духу.
Володимир КОРОЛЮК. («Голос України», 29 червня 1996 року. № 118 (1368).
