Насамперед хочу подякувати всім, хто в цей визначальний момент зробив усе можливе для прийняття Основного Закону нашої держави.

Варто добрим словом згадати всіх учасників конституційного процесу, Конституційну комісію, яка стояла біля витоків нинішньої знаменної події. Особлива вдячність Тимчасовій спеціальній комісії та її голові — М. Д. Сироті за самовіддану, копітку, величезну роботу.

Я хотів би висловити щирі слова поваги і представникам фракцій, які працювали в Тимчасовій спеціальній комісії, і самим фракціям — тим, хто голосував «за», і тим, хто голосував «проти». Я хочу сказати, що кожен виступав, відстоюючи свою позицію, інтереси своїх виборців, а отже, і захищаючи інтереси суспільства і держави. І тому кожна позиція заслуговує найщирішої поваги.

Я хотів би, щоб усі це розуміли. Адже конституційну більшість голосів не могли здобути представники однієї політичної течії. І в тому сила Конституції, що вона створила прецедент єдності Верховної Ради. Я сподіваюся, що це буде тривалим конструктивним чинником у роботі Верховної Ради.

Хотів би подякувати всім громадянам України, підтримка яких і відповідальність перед якими додали нам сили. Думаю, всі ми вдячні і Президентові України за постійну, хоч інколи і оригінальну участь у конституційному процесі.

Слова подяки працівникам апарату Верховної Ради, які не одну ніч працювали так, як ми цю працювали у сесійному залі. Вони готували всі матеріали, що були потрібні депутатам.

Я без перебільшення скажу: в ці дні в сесійному залі Верховної Ради творилася новітня історія нашої держави, яка віднині міцно стоятиме на підвалинах демократії і парламентаризму на основі власної Конституції.

Сьогодні доречно згадати наших видатних попередників, котрі були незримо присутні в сесійному залі. Цього року ми відзначаємо 130-ту річницю від дня народження Михайла Грушевського — Голови першого українського парламенту і першого Президента України, який заповів нам вчитися йти на компроміси, поступатися вузькополітичними інтересами заради загальнодержавних. І ми сьогодні у складній боротьбі, у складній дискусії повторили цей крок. Я думаю, що, можливо, ми тим самим зробили теж історичний крок до злагоди в суспільстві.

Усвідомлюючи свій обов’язок перед Україною, ми зуміли піднятися над міжпартійними й особистими пристрастями, й тому сьогоднішній день став, згадаймо слова Михайла Грушевського, святом загального єднання для нашого народу. А для нас — ще й незабутнім «чуттям єдиної родини», якого так довго не вистачало в цьому залі.

Певен, що віднині Верховна Рада, а тепер ми вже остаточно з повним правом промовляємо ці слова, ступила на новий щабель, продемонструвавши свої найкращі якості.

Та й взагалі перелом відбувся не тільки у Верховній Раді. Настає новий етап у житті нашої країни, коли нарешті ухвалено Конституцію нової, правової демократичної держави. Те, факт, що ми у справжніх, але все-таки демократичних, муках думки і слова прийняли історичний документ, стає підтвердженням цього.

Звичайно, рано робити остаточні оцінки, треба, щоб вгамувалися емоції, необхідно осмислити значення нинішнього моменту.

І сьогодні, скажімо, є люди задоволені, є люди переконані в тому, що так мало бути. А є ті, що сумніваються, не втішені. І добре, що в нас люди мають різні переконання. І добре, що вони мають здатність до сумніву, бо той, хто не сумнівається, часто робить помилки, робить прикрість для суспільства. Треба це враховувати. Уже сьогодні, попри все, ясно одне: попереду важка і невтомна праця. Отже, мало проголосити і, так би мовити, закріпити Конституцію. Набагато важче реалізувати всі наші задуми і прагнення. Саме на це спрямуємо наші зусилля в ім’я України, в ім’я прийдешніх поколінь, заради яких ми прийняли сьогодні Конституцію!

Я знаю, що нам доведеться ще багато працювати над вдосконаленням статей. І, можливо, це не просто буде робити, бо ми заклали дуже складні застереження проти змін до Конституції. Але, напевне, нам доведеться і законами дещо поправляти, і законодавство змінювати. А потрібно прийняти їх майже 50, причому терміново, не пізніш як за два роки. Все це — колосальна робота. Ми зможемо її виконати, бо ми — професіонали. Про це сьогодні можна сказати щиро, не боячись, що це буде перебільшенням. А гроші, виділені на референдум, нехай підуть на зарплату і на пенсію нашим громадянам.

Сьогодні в нас піднесений настрій — після доби доволі виснажливої праці. Цей день знаменний і тим, що Конституцію прийнято напередодні такого світлого свята — Дня молоді.

Я хотів би від вашого імені привітати з цим днем наших молодих людей, побажати нашій зміні успіхів і віри в те, що їхня перспектива буде краща, ніж нині їм відчувається.

Ми всі прекрасно розуміємо, що живемо у складний час. Але ми здолали важливу ділянку роботи. Я думаю, вона допомагатиме нам долати труднощі в усіх сферах нашого державного, суспільного, політичного, духовного, культурного життя.

(«Голос України», 29 червня 1996 року. № 118 (1368).