обнімалися, сміялися, вітали одне одного. І важко було в залах і кулуарах Верховної Ради розрізнити тих, хто ще вчора жорстко ділився на лівих і правих. У перемоги, як відомо, — одне обличчя. Що ви відчуваєте цієї незвичайної миті? З цим єдиним запитанням ми звернулися до депутатів Верховної Ради України.

Треба ще навчитися жити за Основним Законом

Леонід КРАВЧУК, перший всенародно обраний Президент України:

— Це велика подія в житті нашого народу. Через багато-багато років пам’ятатимуть 24 серпня, 1 грудня, 7 грудня і сьогоднішнє 28 червня. Ці події залишаться в пам’яті назавжди. Все останнє змінюватиметься, додаватиметься, відніматиметься. Але я скажу, що це тільки початок нового етапу в житті України. Конституція є, але треба ще навчитися жити за нею. Другий момент. Хто голосував за Основний Закон, хто проти — це особиста справа кожного. Але документ прийнято конституційною більшістю, і не можна допустити, щоб хтось паплюжив його тільки тому, що він за нього не голосував. Хай такий прийде до свого округу й скаже: «Люди добрі, я не голосував за Конституцію, але демократія полягає в тому, що є воля більшості, і їй треба підкорятися». Оце була б висока культура тієї людини. Сподіваюся, що кожен за сьогоднішній день, ніч матиме високу відповідальність, аби не розмивати, а тільки утверджувати кожне положення, кожну норму Конституції. І так поступово ми навчимося жити за Конституцією, цією Конституцією. І це буде початок, а за кілька років — завершення нашого входження до цивілізованого, демократичного світового співтовариства.

Абсолютна більшість членів парламенту зуміла перебороти політичні пристрасті

Валерій ЧЕРЕП (народний депутат України):

— Сьогодні в мене чудовий настрій. Я, чесно кажучи, чекав, що Конституцію України все-таки прийме Верховна Рада. Але що так швидко, в такий короткий час… Я не хочу сьогодні ділити український парламент на тих, хто більше, а хто менше зробив для прийняття цього великого документа. Кожний депутат, на мій погляд, зумів зробити все, що міг. Те, що в процесі роботи були певні розбіжності в поглядах і підходах багатьох депутатів, це нормально і закономірно, бо Конституція — то документ, який приймається на десятки, сотні років. Ми зуміли згуртуватися у цей складний період в ім’я держави, в ім’я України, і це — найголовніше. Я дуже боявся, що на якомусь етапі ми зайдемо в безвихідь, і прийняття Конституції піде шляхом референдуму. Це було б небезпечно для держави, для окремих її регіонів, зрештою, для всіх громадян нашої держави. І не можу приховати радості, що абсолютна більшість членів парламенту знайшла в собі сили перебороти політичні інтереси задля великої мети. Ми працювали цілу ніч, фактично добу, і ось досягли результату. Проведено колосальну роботу. Хотів би відзначити виняткову роль у цьому процесі глави парламенту Олександра Мороза. Йому було найтяжче серед нас — і в попередні дні, і в цю історичну ніч. Він не міг розслабитися ані на мить, був у постійному напруженні, провів колосальну роботу, зумів вивести парламент з найскладніших ситуацій, об’єднати всі сили для прийняття Конституції. Саме завдяки його ініціативі були створені робочі групи з розблокування найскладніших статей проекту Основного Закону, подавалися пропозиції для опрацювання того чи іншого тексту. Велика заслуга і голови Тимчасової спеціальної комісії Михайла Сироти, керівника депутатської групи «Центр», яка провела колосальну роботу. Це ще раз свідчить про те, що в нашому парламенті є здорові сили, спроможні розв’язувати найскладніші проблеми, що він дієздатний і може, повинен працювати у такому самому ключі й надалі.  

Ми довели свою правоту законним шляхом

Сергій МЕЛЬНИК (керівник групи «Аграрники за реформи»):

— Ми стали учасниками і свідками історичної події: звершився історичний факт — незалежна країна має свою Конституцію. Приємно те, що з усіх республік колишнього СРСР Україна чи не єдина, яка прийняла Конституцію не на референдумі, не під примусом одноосібних «вождів», а парламентом. Для мене важливо й те, що наша Верховна Рада, як визнав і Леонід Кучма, — здоровий, життєдіяльний організм, котрий спроможний приймати доленосні для держави рішення, гуртуватися у найвідповідальніші хвилини. Я наперед відхиляю спроби цькувати чи просто закидати, у тому числі у пресі, на адресу тих колег-депутатів, які голосували проти Конституції чи утримувалися, адже треба зрозуміти, що люди залишилися зі своїми принципами (добрими чи поганими, то вже інша справа), і треба знати, що вони представляють певну частину нашого суспільства, яка мислить так, як вони. Перемогли здорові сили, і не зброєю, конфліктом, а законодавчим шляхом, довівши свою правоту прийняттям найважливішого Закону. З цього огляду не можу не зазначити вирішальної ролі під час остаточного прийняття Конституції Голови Верховної Ради Олександра Мороза, котрий сьогодні, як кажуть, переступив через себе і допоміг усім нам захистити парламент, найважливішу підвалину демократії у будь-якій країні. Приємно, що і наш Президент Леонід Кучма знайшов у собі силу волі, мужність зрозуміти, що парламент у цілому, його здорові сили підтримують його і робитимуть це й надалі, що є запорукою успішного здійснення тих його реформ, які спрямовані на користь і держави загалом, і кожного конкретного громадянина. Хотів би, користуючись з нагоди, звернутися до своїх виборців з проханням: з розумінням поставитися до кроку, зробленого Верховною Радою, до соціально-економічної ситуації, що склалася, і запевнити, що ми робитимемо все, щоб вийти з цієї кризи.  

І прийняли одну з найкращих Конституцій у Європі

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО («Реформи»):

— Мене як людину переповнюють емоції. Певне, ще й тому, що протягом  усієї цієї ночі обговорення і прийняття Конституції мені час від часу телефонували діти й дружина, цікавилися розвитком подій. Як депутат і юрист можу сказати, що ми нарешті професійно виконали свій чи не найголовніший обов’язок — прийняли Основний Закон нашої держави. Вважаю, що ми прийняли одну з найкращих Конституцій у Європі. Приємно, що нам стачило професіоналізму й мудрості обійти найгостріші камені спотикання, узгодити, здавалося б, найнепримиренніші позиції і разом з тим таки проголосувати за символіку, мову, власність так, щоб зберегти українську суть нашої державності. Нехай ця подія буде ще одним своєрідним моральноетичним поштовхом до відродження української нації, її самосвідомості. Нехай це буде поштовхом і для відродження мов, культури, традицій тощо представників усіх національностей (не люблю слова «меншин»), котрі мешкають на території України. Користуючись нагодою, хотів би подякувати усім своїм колегам-депутатам, які сперечалися, не погоджувалися, нервувалися, але у критичний момент знаходили в собі сили зробити крок назад і ступити на стежку примирення. Не можу не подякувати Євгенові Марчуку за роботу над кримською проблемою і питаннями символіки, Сергію Головатому — за його переконливі аргументи і, нарешті, Олександрові Морозу за те, що він зробив для прийняття Конституції. Нехай після цього крайні ліві і крайні праві ортодокси стануть просто лівими і правими, а просто ліві і праві стануть лівим і правим центром, і, як наслідок, у нас з’являться ще конструктивніші депутатські групи, у яких на меті буде одне — приймати якнайкращі, найпотрібніші для народу закони. По-різному оцінюватимуть роль у цій ситуації Президента України Леоніда Кучми та його оточення. Особисто я не хочу давати їм оцінок, нехай це зроблять наші виборці. Але те, що Президент знайшов у собі мужність чи, можливо, виявив якісь інші якості характеру, щоб вибачитися перед Верховною Радою України, — вселяє оптимізм. Одне слово, хоч як там було, але треба зійтися на тому, що виграли не лише ми і програли не лише вони чи навпаки, а перемогли всі, хто вважає себе українським народом.  

На все є Божа воля

Степан ХМАРА (позафракційний):

— Насамперед я не аналізував би сам текст Конституції, а зосередився власне на події прийняття. Це — перемога. І не президентська. Наш Президент дуже погано грав роль задоволеного цією подією. Л. Кучмі просто нікуди було діватися, йому було ніяково після того всього, що він накоїв щодо конституційного процесу. Але на все є Божа воля. Вчора і сьогодні стався вибух енергії парламенту, який і привів до позитивного результату. І не треба тут казати про позитивний вплив Указу Президента України, це провокація і, може, не так з боку Президента, як з боку його оточення. Якщо Леонід Кучма не позбудеться цього... оточення, то буде зле, і я йому готовий сказати це у вічі. Прийняття Конституції — це насамперед дуже серйозний чинник стабільності. Ви ж розумієте, що референдум загрожував нам не лише великими фінансовими витратами, а й конфронтацією, політичним протистоянням у суспільстві: збоченням від розв’язання наболілих проблем. Ми цю карту розіграти не дали. І віднині виконавча влада має показати, на що вона спроможна.

Це було велике, відповідальне рішення

Йосип ВІНСЬКИЙ (Соціалістична фракція):

— Оцінку цієї ситуації дасть історія. Головне в ній, що в державі з’явилася Конституція. Ви знаєте, що наша партія, наша фракція послідовно виступала за те, що в нас має бути Конституція. Ми не сходилися з певними політичними силами щодо змісту окремих статей цього документа, мали щодо цього свої пропозиції, які, на жаль, не завжди приймали сесійним залом. Але, враховуючи ситуацію, яка склалася довкола Конституції, ми вважали за свій обов’язок іти на максимальний компроміс. Можу сказати, що найбільше відповідальності, гнучкості, виваженості проявила саме наша фракція. Це видно і з результатів голосування, коли табло висвітлювало стопроцентне «за» членів Соціалістичної фракції. Це було важке, відповідальне рішення і для лідера нашої партії Олександра Мороза, і для всієї фракції. Але ми на це йшли заради інтересів народу і держави. Сьогоднішнє голосування показало, що Верховна Рада здатна згуртуватися для розв’язання найскладніших питань. І це відкриває великі можливості на майбутнє. Тепер на нас очікують такі актуальні питання, як збирання врожаю, податкова система, заробітна плата, наведення елементарного порядку в державі. І, звичайно, вироблення нових законів, які розвиватимуть і закріплюватимуть положення, проголошені в новій Конституції України.

Цей документ має виняткове міжнародне значення

Антон БУТЕЙКО («Центр»):

— Мені випало чимало попрацювати над проектом Основного Закону — і членом Конституційної комісії, і керівником депутатської групи «Центр». Всі статті його пройшли, без перебільшення, через моє серце. І хоч ми цілу ніч не спали, радий цій напруженій праці. Тому, що нам удалося перебороти гострі політичні конфлікти, складні моменти, коли інколи не вистачало одного голосу для прийняття рішення конституційною більшістю. Тепер я задоволений, що цей процес завершився, що не доведеться проводити референдум, витрачати на нього гроші. Я радий, що і парламент, і Президент виявилися мудрими і зробили такий подарунок нашим людям. Отже, можна привітати український народ з появою цього доленосного документа. Думаю, що він у цілому відповідає світовим стандартам, як і стандартам Європи. У міжнародному плані цей документ має винятково важливе значення для України, адже він засвідчує, що наша держава справді демократична, держава, здатна йти демократичним шляхом, утверджувати ідеали демократії. Ми практично виконали рекомендації, що їх дала нам Рада Європи, коли вступали до цієї міжнародної впливової європейської організації. Адже відсутність Конституції багато хто за кордоном розцінював як ознаку певної правової нестабільності. Тепер, коли вона з’явилася, цей чинник позитивно впливатиме на рішення іноземних інвесторів, зміцнюватиме економічні позиції України.  

Добробут починається із символів

Тарас ПРОЦЕВ’ЯТ (позафракційний):

— Я завжди був дуже емоційною лю- диною. Але знаю: будь-яка музика є математикою, глибоко прорахованою Богом. Тому мої відчуття сьогодні — музика-математика. Прийняття Кон- ституції почало набирати успіху, коли нам удалося ствердити (не кажу — як), що ми відповідальні за це перед Богом. Далі — то вже була воля Господня, яка реалізувалася через наші душі, думки, положення Конституції. Нам пощасти- ло відстояти найголовніше — ідею центризму, а з точки зору національної ідеї, справжній центризм — це український націоналізм як патріотизм. На жаль, наша Конституція виявилася полем гри низки ексцентрично-кланових сил (я не називаю їх політиками, політики так не діють), що підігравали зліва і справа на цьому полі. Хай. Я думаю, через 5—8 років, коли ми прийматимемо і великий герб, і слова Гімну, всі зрозуміють цінність історичних традицій. Ми пішли на певні компроміси, але все-таки зуміли відстояти тяглість поколінь. А будь-яка матеріальна культура і добробут починаються з розвитку духовності. У високодуховних людей не можуть бути потрощені тролейбуси чи поламані телефонні автомати. Тому починати треба з символів, які «стовблять» тебе на найвищому щаблі цивілізації. Ми сьогодні «застовбили» українську духовність. З цього почнуться гарні дороги, багаті крамниці, добробут суспільства.

Добірку підготували Анатолій БЕНЬ, Людмила КОХАНЕЦЬ, Анатолій КРАСЛЯНСЬКИЙ («Голос України», 2 липня 1996 року. № 119 (1369).