День Української Державності

Хоча це свято є одним із наймолодших у державному календарі, його зміст звернений до подій понад тисячолітньої давності: державність України — не набуток 1991 року, а безперервна історична традиція, витоки якої сягають часів Київської Русі.

День Української Державності встановлено Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423/2021 — його підписали на Майдані Незалежності під час святкування 30-річчя незалежності. Спершу святкування прив'язали до Дня хрещення Київської Русі та пам'яті князя Володимира — 28 липня; саме цього дня 2022 року, вже під час повномасштабної війни, свято відзначили вперше. Але у 2023 році Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли на новоюліанський календар, і день пам'яті князя Володимира змістився на 15 липня. Верховна Рада відреагувала оперативно: 14 липня 2023 року ухвалила Закон № 3258-IX, а Президент того ж місяця підписав Указ № 455/2023 — дату святкування перенесли на 15 липня. Змінився лише день у календарі, історичний зміст свята залишився незмінним.

Цікаво, що ідея власне свята державності виникла ще 2018 року — з нею публічно виступила ініціативна група, до якої увійшли Герой України Левко Лук'яненко та три експрезиденти України — Леонід Кравчук, Леонід Кучма і Віктор Ющенко. Знадобилося ще три роки, щоб ця пропозиція стала указом.

7 листопада 1917 року — проголошення ІІІ Універсалу Центральної Ради. У центрі — Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко. Праворуч — представники французької військової місії.

Фото ЦДКФФА ім. Г. Пшеничного.

Державність — це більше, ніж незалежність

Поняття державності значно ширше за незалежність. Воно охоплює політичні інститути, право, традиції влади, дипломатію, культуру, військову організацію та історичну пам'ять народу. Саме тому витоки української державності пов'язують із Київською Руссю — середньовічною державою зі столицею в Києві, яка вже наприкінці Х століття була однією з найвпливовіших держав Європи. Історична традиція проходить через княжу добу, Галицько-Волинське князівство, Українську козацьку державу, Українську Народну Республіку, Західноукраїнську Народну Республіку, Карпатську Україну, відновлення незалежності у 1991 році — і сучасну Україну, яка обстоює цю спадщину зі зброєю в руках.

Що про це кажуть історики

Цю узагальнену концепцію тяглості обстоювали видатні науковці — Михайло Грушевський, Орест Субтельний, Ярослав Дашкевич, Наталя Яковенко, Сергій Плохій. Саме Грушевський одним із перших науково обґрунтував ідею історичної безперервності української державності. У знаменитій статті «Звичайна схема "руської" історії й справа раціонального укладу історії східного слов'янства» (1904) він писав: «Київська держава, право, культура були витвором одної народності — українсько-руської». Ця теза стала прямою відповіддю на російську імперську концепцію про нібито «спільну колиску трьох братніх народів»: Грушевський доводив, що політична й культурна спадщина Києва належить саме українському народові.

Сучасний історик Ярослав Грицак наголошує: історію України не можна починати з 1991 року. На його думку, сьогоднішня держава — результат багатовікового розвитку українського суспільства, а незалежність стала лише продовженням значно давнішої традиції державотворення. Американський історик українського походження Сергій Плохій у своїх дослідженнях підкреслює: Київська Русь — ключова складова української історичної спадщини, а Київ був політичним і культурним центром держави, традиції якої стали основою формування української національної ідентичності.

988 рік: цивілізаційний вибір князя Володимира

Того ж 15 липня Україна вшановує й День хрещення Київської Русі — України. Традиційною датою Хрещення Русі вважається 988 рік, коли князь Володимир Великий запровадив християнство як державну релігію. Значення цієї події — не лише релігійне: прийняття християнства означало включення Київської держави до європейського культурного простору. Воно сприяло розвитку освіти, літописання, права, архітектури, міжнародної дипломатії та державного управління. Саме після Хрещення Русі активно розвивається книгописання, зводяться кам'яні храми, відкриваються перші школи, формується писемна культура.

Князь Володимир Святославич (близько 958–1015 років, після смерті канонізований церквою як рівноапостольний) увійшов в історію як один із найвидатніших правителів Київської Русі. За його правління завершилося об'єднання більшості східнослов'янських земель, зміцніла центральна влада, розширилися міжнародні контакти Києва. Саме Володимир карбував перші власні монети — золотники та срібляники, — на яких уже тоді карбувався знак князівської влади — тризуб. Сьогодні цей знак є Малим Державним Гербом України: державна символіка сучасної України має коріння, яке сягає у Х століття.

Чотири тризуби — символ свята

Влітку 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики презентувало офіційну візуальну символіку Дня Української Державності — композицію з чотирьох тризубів, кожен з яких означає одну зі смислових опор свята: боротьбу, незалежність, історію та ідентичність. Цей знак сьогодні можна побачити на офіційних матеріалах до 15 липня та в оформленні заходів, присвячених святу.

Свято воєнного часу

Після початку повномасштабної російської агресії День Української Державності набув особливого змісту. Він нагадує: боротьба України за власну державу триває не кілька десятиліть, а понад тисячу років. Це день пам'яті про історичне коріння української держави, про цивілізаційний вибір князя Володимира, про багатовікову боротьбу за власну державність — і про відповідальність нинішнього покоління за її збереження. Реальна історія українського державотворення сьогодні — це й аргумент проти російської пропаганди, яка й досі заперечує саме право українців на власну державу.