У резолюції наголошується, що тероризм має руйнівний вплив на права людини та основоположні свободи. Водночас міжнародна спільнота визнає особливу роль постраждалих у протидії поширенню терористичної ідеології та необхідність ставитися до них із гідністю й повагою.

Терористичний акт не завершується в момент вибуху, нападу чи іншого насильницького злочину. Його наслідки можуть залишатися з людиною роками або навіть упродовж усього життя. Втрата рідних, поранення, інвалідність, зруйноване житло, втрата роботи, вимушене переселення, психологічна травма та постійне відчуття небезпеки змінюють життя цілих родин і громад. Саме тому допомога жертвам тероризму має бути не короткостроковою реакцією на трагедію, а тривалим і комплексним процесом.

ООН наголошує, що постраждалі часто стикаються з проблемою недостатньої уваги після того, як минає безпосередній шок від нападу. Фізичне відновлення може потребувати тривалого лікування та реабілітації, а психологічні наслідки — професійної допомоги протягом багатьох років. Не менш важливими є соціальна підтримка, фінансова допомога, доступ до правосуддя та можливість повернутися до повноцінного життя. Держави несуть основну відповідальність за забезпечення прав жертв тероризму та створення умов для їхнього відновлення.

Для України цей день набуває особливого звучання. Повномасштабна війна, розв’язана росією, принесла українському суспільству величезну кількість трагедій, пов’язаних із навмисними ударами по цивільній інфраструктурі, житлових кварталах, медичних і освітніх закладах, місцях масового перебування людей. Ракетні та дронові атаки, обстріли міст і сіл, терор на тимчасово окупованих територіях залишають після себе загиблих, поранених, зниклих безвісти, зруйновані родини та громади.

Український досвід переконливо демонструє, що терор спрямований не тільки на фізичне знищення людей чи об’єктів. Він має на меті посіяти страх, змусити цивільне населення почуватися беззахисним, зруйнувати відчуття безпеки та нормального життя. Саме тому протидія терору є водночас боротьбою за людську гідність, право на життя, свободу та майбутнє.

Особливо важливо зберігати пам’ять про тих, хто загинув. Меморіали, книги пам’яті, документальні свідчення, музейні експозиції, фотографії, особисті історії та розповіді родин допомагають наступним поколінням зрозуміти справжню ціну насильства. Водночас така пам’ять має бути не лише скорботною. Вона може ставати основою для відновлення справедливості, пошуку відповідальних за злочини та формування суспільства, у якому терор не сприймається як допустимий засіб досягнення політичних чи військових цілей.

Важливо, що жертви та постраждалі дедалі частіше виступають не лише отримувачами допомоги, а й активними учасниками міжнародного діалогу. У 2025 році була започаткована Мережа асоціацій жертв тероризму (Victims of Terrorism Associations Network, VoTAN), яка об’єднує постраждалих та їхні організації з різних країн. Її мета — посилити голос жертв, сприяти захисту їхніх прав та залучати їхній досвід до формування політики протидії тероризму.

У світі, який продовжує стикатися з терористичними загрозами, головним завданням залишається не допустити, щоб страх став звичною частиною життя. Саме тому пам’ять повинна спонукати до дії: до захисту прав людини, підтримки постраждалих, міжнародної співпраці, невідворотності покарання за злочини та зміцнення миру. Для тих, хто пережив терор, зцілення неможливе без визнання їхнього болю. А для суспільства майбутнього немає миру без пам’яті про тих, хто став жертвою насильства.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.