Цей день було проголошено Генеральною Асамблеєю ООН 28 травня 2020 року відповідно до резолюції A/RES/74/275. Рішення було ухвалене консенсусом і стало відповіддю міжнародної спільноти на зростання кількості нападів на школи, університети, учнів, студентів, учителів та інших працівників освіти в умовах збройних конфліктів. ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ визначені співкоординаторами щорічного відзначення цього дня.

Проголошення Міжнародного дня захисту освіти від нападів має принципове значення. Освіта є фундаментальним правом людини, а доступ до безпечного навчання — невід’ємною умовою нормального розвитку дитини та суспільства. Війна не повинна позбавляти дітей можливості навчатися, спілкуватися з однолітками, здобувати професію і будувати плани на майбутнє. Саме тому міжнародне право передбачає особливий захист цивільного населення та цивільних об’єктів, до яких належать освітні установи.
У резолюції A/RES/74/275 Генеральна Асамблея ООН підтвердила право кожної людини на освіту та необхідність забезпечувати безпечне і сприятливе для навчання середовище в умовах гуманітарних надзвичайних ситуацій. Документ засуджує напади на школи та використання освітніх закладів у військових цілях, якщо це суперечить міжнародному гуманітарному праву. Державам та сторонам збройних конфліктів нагадано про обов’язок поважати цивільний характер навчальних закладів і захищати учнів та освітній персонал.
Освітній заклад у мирний час є простором, де дитина отримує знання, навчається взаємодіяти з іншими, формує власні погляди та набуває навичок, необхідних для дорослого життя. У час війни школа виконує ще одну важливу функцію — допомагає зберегти відчуття нормальності, підтримує психологічну стійкість дітей та дає їм можливість залишатися частиною своєї громади.
Зруйнована школа — це значно більше, ніж пошкоджена будівля. За кожним таким об’єктом стоять сотні або тисячі дітей, учителів і родин. Втрата доступу до освіти може мати довготривалі наслідки: погіршення навчальних результатів, збільшення ризику залишення школи, втрату соціальних зв’язків, обмеження майбутніх професійних можливостей.
Згідно з даними ЮНЕСКО, у 2025 році ООН верифікувала 1680 нападів на школи, що на 33 відсотки більше, ніж роком раніше. Загалом протягом останніх років кількість нападів на освітні установи, учнів та педагогів у зонах конфліктів зростає. Йдеться не лише про пряме руйнування шкіл. До нападів на освіту належать обстріли та бомбардування навчальних закладів, убивства й поранення учнів і педагогів, викрадення людей, незаконні затримання, сексуальне насильство, погрози, примусове переміщення, вербування дітей, а також використання шкіл для військових потреб. Усе це перешкоджає дітям реалізувати своє право на освіту.
Особливо небезпечною є ситуація, коли освітні заклади перетворюються на військові об’єкти або використовуються для розміщення військових. Це може поставити під загрозу життя учнів і педагогів та позбавити громаду безпечного місця для навчання.  
Для України Міжнародний день захисту освіти від нападів має особливе значення. Повномасштабна агресія рф стала одним із найтяжчих випробувань для української системи освіти. Ракетні удари та атаки безпілотників пошкоджують і знищують школи, дитячі садки, професійно-технічні та вищі навчальні заклади. Учні та вчителі змушені переривати заняття через повітряні тривоги, а в окремих регіонах навчання тривалий час відбувається дистанційно або у змішаному форматі.
За даними ЮНІСЕФ, лише протягом 2025 року в Україні було пошкоджено або зруйновано понад 340 закладів освіти. Загальна кількість шкіл, пошкоджених або знищених від початку повномасштабної війни в лютому 2022 року, сягнула 1611. ЮНІСЕФ наголошує, що це лише верифіковані випадки, тому реальна кількість може бути більшою. Для українських дітей навчальний день нерідко починається не зі шкільного дзвоника, а з перевірки повідомлень про повітряну тривогу. У разі небезпеки уроки перериваються, а школярі разом з учителями переходять до укриттів. Після відбою навчання продовжується. Така реальність стала частиною повсякденного життя мільйонів українських дітей.
Водночас українська освіта продемонструвала надзвичайну стійкість. Педагоги продовжують працювати навіть під обстрілами, школи відновлюють навчальний процес після пошкоджень, громади облаштовують укриття, а держава та міжнародні партнери спрямовують ресурси на відновлення освітньої інфраструктури. Війна завдає освіті не лише матеріальних, а й довгострокових людських втрат. Діти, які тривалий час перебувають у небезпеці, можуть мати труднощі з концентрацією уваги, навчанням і соціалізацією. Переміщення всередині країни або за кордон часто означає зміну школи, освітньої програми, мови навчання та кола друзів. Тому захист освіти — це одночасно захист дитинства. Навіть у надзвичайних умовах дитина повинна мати можливість продовжувати навчання, спілкуватися з учителями та однолітками, отримувати психологічну підтримку і зберігати зв’язок із суспільством.
Війна може зруйнувати школу за кілька хвилин, але наслідки такої руйнації відчуватимуться роками. Саме тому міжнародна допомога має бути спрямована не лише на фізичне відновлення будівель, а й на підтримку вчителів, психологічну допомогу дітям, забезпечення навчальними матеріалами та технологіями, створення безпечних умов для очного навчання.
Для України відновлення освітньої системи є невід’ємною частиною повоєнного відновлення держави. Від того, наскільки швидко діти зможуть повернутися до повноцінного навчання, залежить кадровий, інтелектуальний та економічний потенціал країни в майбутньому.
Міжнародний день захисту освіти від нападів нагадує світові про просту, але надзвичайно важливу істину: школа не повинна бути полем бою, а дитина — учасником війни. Клас, університетська аудиторія, біб­ ліотека чи лабораторія мають залишатися місцями, де створюється майбутнє.
Для України це не абстрактний міжнародний заклик. Це щоденна реальність, у якій учителі продовжують навчати, діти — здобувати знання. Захищаючи освіту сьогодні, світ захищає право наступного покоління на мир, розвиток і гідне майбутнє.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.