Професійне свято працівників кінематографії встановлено Указом Президента України від 12 січня 1996 року № 52/96 на підтримку ініціативи працівників кінематографії України. У 2026 році День українського кіно припадає на 12 вересня.

Українське кіно має понад столітню історію. Перший публічний кіносеанс на українських землях відбувся 1896 року в Харкові. Його організував фотограф Альфред Федецький, який продемонстрував кілька хронікальних сюжетів. Водночас важливий внесок у розвиток кінематографа зробив винахідник Йосип Тимченко, який ще 1893 року в Одесі розробив апарат для кінознімання та кінопроєкції.

На початку XX століття кінематограф поступово перетворювався на важливу частину культурного життя України. Розвивалися кіновиробництво, документальна хроніка, художнє та науково-популярне кіно. Українські міста — Київ, Одеса, Харків — стали осередками кінематографічної діяльності. Саме в Україні працювали митці, чиї імена ввійшли до світової історії кіно.

Особливе місце посідає творчість Олександра Довженка — режисера, сценариста, письменника і художника. Його фільми «Звенигора», «Арсенал» та «Земля» стали важливими явищами українського й світового кінематографа. «Земля», знята 1930 року, вважається одним із найвизначніших творів світового німого кіно. Довженківська традиція образного, поетичного кіномислення вплинула на наступні покоління українських режисерів.
 
Після проголошення незалежності України кінематограф отримав можливість розвиватися на основі власної національної культурної політики. З’явилися нові режисери, продюсери, актори та сценаристи, почали створюватися сучасні українські стрічки різних жанрів. Українське кіно дедалі активніше представляло державу на міжнародних фестивалях і кіноринках.

Особливого розвитку сучасний український кінематограф набув у період після Революції Гідності. На екрани вийшли фільми, присвячені історії України, Голодомору, боротьбі за свободу, російсько-українській війні, сучасному життю суспільства. Серед них — «Кіборги», «Додому», «Атлантида», «Мої думки тихі», «Носоріг» та інші стрічки, які привернули увагу української й міжнародної аудиторії.
 
Повномасштабна війна стала для українського кіно новим випробуванням. Частина кінематографістів вступила до лав Сил оборони, інші продовжили працювати як документалісти, фіксуючи злочини російських військ, життя цивільного населення та боротьбу українців. Документальне кіно стало одним із важливих засобів збереження правди про війну та донесення її до міжнародної аудиторії. Символом цього періоду став документальний фільм Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі». Стрічка, створена на основі матеріалів, знятих під час облоги Маріуполя у 2022 році, у березні 2024-го отримала премію «Оскар» у категорії «Найкращий повнометражний документальний фільм». Це була перша перемога українського фільму в історії цієї премії. 

Українське кіно сьогодні — це не лише мистецтво, а й важливий інструмент культурної дипломатії. Фільми розповідають світові про українську історію, культуру, мову, людей та боротьбу за свободу. Водночас вони допомагають самим українцям осмислювати складні сторінки минулого й сучасності, зберігати пам’ять про загиблих та формувати власний погляд на історію. 

Українське кіно продовжує працювати навіть в умовах війни. Воно документує сьогодення, повертає із забуття сторінки національної історії та створює образ України, який бачить світ. І кожна нова українська стрічка є ще одним свідченням того, що культура залишається невід’ємною частиною боротьби за власну ідентичність, пам’ять і майбутнє. 

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.