Влада невеликого Печенізького району, розташованого в дуже красивому природному куточку Харківщини, не лише створює привабливі умови для інвесторів, а й має намір розвивати нетрадиційну для тутешніх місць індустрію туризму та активного відпочинку, організувавши мережу оздоровчих таборів, готелів, спортивних баз, кемпінгів і затишних будиночків для рибалок і грибників. Тільки в такій незвичній для нас «запряжці» економіки й комфортного життя, переконані тамтешні керівники, можна витягнути українське село із глибокої стагнації.
Слобожанщина, харківська земля, здавна славилася прагненням жителів до освіти, старанністю майстрів, працьовитістю народу. Не випадково, напевно, в новітній історії — це регіон науки, машинобудування, успішного сільськогосподарського виробництва. Але в епоху високих технологій і нестандартних економічних рішень однією лише завзятою працею всіх проблем, на жаль, не здолати. Прагматичний час вимагає неординарних підходів, нестандартних рішень і... неабияких керівників.
У розпалі літа наш власний кореспондент побував в одному із наймальовничіших куточків Харківщини й зустрівся з одним із наймолодших у регіоні голів райдержадміністрацій. Безумовно, тридцятирічного Олександра Гусарова, як і будь-якого керівника сільського району, турбують майбутній урожай, економічна перспектива українського села. Але, на відміну від багатьох досвідчених і зайво обачних керівників, зробив висновок після відрядження наш власкор, він не обтяжений старою звичкою обговорювати й погоджувати питання роками. Він вирішує їх креативно, в максимально стислий термін. А ще впевнений, що українська глибинка — не загублений світ, а величезний економічний потенціал. І живе мрією — бачити цей край не лише найгарнішою природною долиною, а й економічно процвітаючою територією, відомою досягненнями далеко за своїми межами.
Тут закладається основа українського економічного дива
Олександр Гусаров очолив невеликий, за харківськими мірками, Печенізький район трохи більш як рік тому. З перших днів докладає чимало зусиль для розвитку приватного підприємництва, сільськогосподарського виробництва, активно вирішує соціальні питання: газифікацію сіл, будівництво добротного Будинку культури, оснащення місцевої лікарні найсучаснішим медичним устаткуванням...
Але є в цілеспрямованого й, у хорошому сенсі, амбіційного керівника ще одна нерядова затія — впровадити в цей чудовий край синіх річок і зелених лісів, родючих полів і працьовитих людей невідому досі індустрію туризму, сімейного відпочинку, оздоровчого єднання народу з первозданною матінкою-природою.
І, судячи з того, наскільки зацікавлено й натхненно він про це розповідає, скільки додає енергії, щоб ця мрія стала дійсністю, план напевне втілиться в життя.
— Мені нещодавно довелося побувати у складі невеликої делегації молодих керівників в одній із колись найубогіших східноазіатських країн, — з такої несподіваної теми розпочалася наша розмова. — У момент здобуття незалежності Сінгапур був такою бідною країною, що навіть доводилося імпортувати прісну воду і будівельний пісок. Сьогодні — це «східноазіатський тигр»! Сприятливий інвестиційний клімат, висококонкурентне середовище, провідні місця в рейтингах економічних свобод, високоосвічене й дисципліноване населення і, як результат, рівень добробуту, що сильно зріс... Я щиро вірю в те, що й ми доживемо до того часу, коли і в маленькому Печенізькому районі, і в Україні загалом стрімкі темпи економічного зростання дадуть змогу говорити про українське економічне диво.
У багатому на природні красоти краї живуть бідні люди
— Олександре Сергійовичу, ви одержимі ідеєю створити в районі цілу індустрію туризму, активного сімейного, спортивного відпочинку й тим самим залучити не лише нових відпочивальників, а й серйозні інвестиції, які дадуть змогу створити в окрузі нову сучасну інфраструктуру, додаткові робочі місця і як результат — додаткові надходження в бюджет, чималий прямий виторг, який туристи й гості залишать у місцевих магазинах і ресторанах.
— Печенізький район — унікальний куточок, природна перлина не тільки Харківщини, а й, мабуть, усього східного регіону країни. Найбільше в краї водоймище, первозданний ліс, рідкісні флора і фауна. З усією округи до нас улітку їдуть відпочивати, купатися, загоряти, рибалити, а в зимовий час — навіть проводити чемпіонати світу (!) з підлідного лову, як це було минулої зими. Але в такому цікавому краї люди поки що живуть бідно, отримують за свою працю мало, а то й зовсім не мають роботи. А я гадаю, тут повинно бути й не менш цікаве й багате економічне життя.
Безперечно, у провінційних містечках і селищах потрібно щонайактивніше розвивати підприємництво, створювати привабливі умови для бізнесу, інвестицій, про що ми ще, напевно, будемо говорити. Але нині давайте помізкуємо над тим, а як можна ефективно використовувати ресурси, що їх подарувала нам сама природа.
Маючи такі чудові природно-кліматичні умови, нам сам Бог велить створити в районі розвинену туристичну інфраструктуру, яка була б здатна приймати відпочивальників не лише із прилеглих регіонів, а й з усієї країни, інших держав цілий рік.
Дивно, але в колись більш благополучні роки в районі чомусь не створювали дитячих оздоровчих таборів, але ж кращого місця для них в окрузі не знайти. Досить привабливою, з огляду на сучасний попит на індустрію активного відпочинку, як на мене, могла б бути ідея створення всіляких туристичних і спортивних баз.
Район, відкритий для енергійних людей
— Та щоб вкладати кошти в такі довгострокові й поки що невисокорентабельні проекти, інвестори мають бути впевнені, що ця програма району, як то кажуть, не на один день, а на довгострокову перспективу. Які гарантії незмінності визначеного вами курсу економічного розвитку району? І чи не станеться так, що незабаром пріоритети буде змінено?
— Ми все гарненько обговорили з депутатами районної ради, все зважили й усі живемо тепер ідеєю зробити наш край кращим, модерновішим, успішнішим. Районна рада, райдержадміністрація готові розглядати будь-які навіть фантастичні на перший погляд проекти, давати для їхньої реалізації довгострокові гарантії для того, щоб якомога швидше потенційні інвестори повірили в серйозність наших намірів.
Я гадаю, що й серед читачів «Голосу України» є чимало ділових людей, які можуть зацікавитися нашою пропозицією. Більше того, Печенізький район відкритий не лише для бажаючих узяти участь у проектах, пов’язаних із відпочинком і дозвіллям, а й для тих, хто готовий створювати нові підприємства. Звичайно, ми будемо допомагати супроводжувати ці проекти, надамо всілякі інфраструктури, тільки б у район приходили нові енергійні люди. Адже створення комфортних умов для життя і для роботи — це дуже велика справа. Саме із цього починали багато держав, коли прагнули залучити інвестиції.
— Жити і працювати в чудовому природному середовищі, фактично на березі рукотворного моря — аргумент значущий. Але що ви можете запропонувати потенційним інвесторам уже сьогодні?
— Насамперед привітність і гостинність. Ну а якщо серйозно, то в нас досить вільних земель для будівництва невеликих компактних підприємств, які були б цікаві району з огляду наповнення місцевого бюджету, створення нових робочих місць та екологічної безпеки. Це обов’язкова умова. Ось ви бачили, напевно, на в’їзді до райцентру невеликий симпатичний завод, що випускає металевий профіль. Мінімум забруднення природного середовища й максимум користі суспільству. Останнім часом це підприємство настільки розвинулося, що вже експортує свою продукцію. Якщо воно раніше виробляло лише металопрофіль, то нині — високоточне устаткування для виробництва профілів.
Тому районна адміністрація, депутати райради кожного інвестора, як то кажуть, готові на руках носити, щоб тільки він прийшов до нас із серйозними намірами й надовго. У нас для них у «портфелі пропозицій» чимало привабливих земельних ділянок, різних об’єктів, які можуть бути реалізовані на зовсім прозорому аукціоні.
Та ми й самі не сидимо склавши руки, а перебуваємо в постійному пошуку. Одні з останніх перемовин — з німецькою компанією про розміщення на території району сучасного підприємства з переробки риби. У нас є потужне рибницьке господарство. Свого часу воно мало республіканський статус, вирощувало на рік не менш як півтори тисячі тонн прісноводної риби. Підприємство й сьогодні на плаву, але технологічно застаріло. Якщо раніше воно займалося продажем лише свіжої, живої риби, рибопосадкового матеріалу, то сьогодні економічно вигідніше реалізовувати напівфабрикати й усе, що можна робити з рибної продукції.
У нас збереглося кілька господарств, які займаються великою рогатою худобою, розвитком тваринництва. Для України поряд із рослинництвом це досить перспективна галузь, з огляду на дедалі зростаючу світову потребу у продовольстві.
Держава захищає вітчизняного виробника, а ми на районному рівні готові надавати всіляку підтримку тим підприємцям, які прийдуть у тваринницьку галузь.
Влада і підприємці: стосунки партнерські
— Не дуже давно в Харкові на одній із нарад за участю Президента України В. Януковича було представлено обласну програму розвитку сільськогосподарської галузі, що передбачає не лише підвищення врожайності полів, збільшення поголів’я худоби, а й створення так званих сіл майбутнього, де сільгоспвиробництво буде максимально індустріалізовано, по-сучасному технологічне. Але якось за рамками цієї цікавої ділової розмови залишилася тема соціально орієнтованого бізнесу на селі, суспільного розвитку територіальних громад, а просто кажучи — відродження наших українських сіл.
— Із перших днів роботи в районі з кожним фермером, керівником великого або навіть невеликого господарства спілкуюся особисто, знаю, хто як господарює, кому яка потрібна підтримка і, звичайно, в міру сил намагаюся їм допомогти матеріальними можливостями району, області. Мушу сказати, що й керівники сільгосппідприємств цінують такі партнерські відносини й підтримують сільські громади придбаннями меблів, комп’ютерних класів для дитсадків і шкіл, забезпечують дітей якісними й доступними для батьківського гаманця харчовими продуктами.
Але, на жаль, наші сільські підприємці сьогодні ще не так міцно стоять на ногах, щоб вирішити всі соціальні питання села. Тому районна адміністрація, райрада активно працюють над поліпшенням водо-, енерго- і газопостачання наших сіл. Приміром, ще півтора року тому район був на одному з останніх місць в області з газифікації — трохи більше тридцяти відсотків від потреби. За рік цей показник зріс майже вдвічі, лише в одному селі наприкінці минулого року було газифіковано майже двісті домоволодінь. І цього року передбачено значні асигнування на ці цілі.
— І ще одне болюче питання. Люди, що звикли до зручностей великих міст, побоюються переселення в сільську місцевість ще й через відсутність навіть елементарних медичних послуг...
— Так, це справді велика проблема. Але і її можна розв’язати, якщо компетентно визначити пріоритети. Ми сьогодні, на жаль, поки що не можемо відбудувати нові комфортні лікарні й поліклініки, забезпечити сільських жителів кваліфікованим медперсоналом у всіх галузях медицини. Але закупити сучасне діагностичне устаткування, запросити декілька хороших фахівців нам під силу.
Сільському мешканцю, що не володіє вмінням «вирішувати питання» в метушливих і не завжди уважних до простої людини міських медзакладах, набагато звичніше спілкуватися з медиками, як то кажуть, на своїй території, отримати правильний діагноз і направлення у спеціалізовану клініку. Для цієї мети ми забезпечуємо районну лікарню й сільські медпункти найсучаснішим медобладнанням.
Створюємо на належному рівні медкабінети із надання екстреної допомоги. Але за один рік всіх проблем не розв’язати. Адже за останніх десять років у район не приїхав жоден випускник медуніверситету. Однак я оптиміст — в нас усе вийде.
Фото автора.
У сільській глибинці — найсучасніше медобладнання.
Голова Печенізької райдержадміністрації Олександр Гусаров.
