За порівняно короткий час навіть у професіоналів — нафтовиків і газовиків змінилися уявлення про родовища нафти і газу, способи їхнього розбурювання, освоєння, дослідження та експлуатацію. 

П’ятдесят—шістдесят років тому насамперед була потрібна нафта, а що разом із нею піднімався із свердловини так званий супутній газ, то це було зайвим, і спалювалось у факелах понад 40 мільярдів куб. м найдорожчого цього продукту не лише в Татарії, Башкирії, Удмуртії, а й на Кавказі та в Україні. У Поволжі та на Уралі цілодобово протягом десятиліть горіли «свічки» цього газу. Лише у 70-х роках минулого століття взялися за розум і почали утилізувати цей газ та скоротили обсяги його спалювання до 5—6 мільярдів куб. м на рік. І природі, і запасам нафти й газу, та й людству загалом, було завдано величезної шкоди.

У другій половині XX століття ще панувало серед геологів таке собі зневажливе ставлення до тих родовищ, з яких можна було видобувати із свердловин по 3—5 тонн нафти або 5—10 тисяч куб. метрів газу за добу. Такі родовища серйозно не розглядалися.

Людство почало усвідомлювати свої помилки, коли зіткнулося з відсутністю і дорожнечею нафти та газу. Із другої половини минулого століття багато держав освоює нафтогазові ресурси морів та океанів, і сьогодні майже половина видобутих нафти і газу має морське походження. Але ціна цих ресурсів велика, та й не всі держави мають свої моря.

Останніми роками світом поширюється хвиля видобування сланцевого газу. Так, у США з родовища Барнетт Шейл в Техасі лише за останніх п’ять років видобування цього газу зросло з 2,8 мільярда куб. м за рік у 2000-му до 40 мільярдів у 2008 році із щорічним збільшенням видобування на 34 відсотки. У США, окрім Барнетт, відкрито родовища сланцевого газу Хейнсвілл, Ютико, Вудфорд, Маркеллус та інші.

Сьогодні США істотно випередили за рівнем видобування газу Росію (майже на 70 мільярдів куб. м на рік).

Газ із щільних газоносних пісків є лідером доведених запасів. За останньою оцінкою, зробленою у 2008 році, частка запасів сланцевого газу у США — понад 30 відсотків.

Що таке сланцевий газ? Де він розміщується? Чи є він і в Україні? Скільки його?

Нетрадиційні ресурси газу зазвичай групуються у щільних газоносних пісках, вугільних пластах та сланцях.

Ще зовсім недавно звичним було отримувати викиди газу під час буріння стрийських відкладень на Прикарпатті, в девонських відкладеннях Дніпровсько-Донецької западини, але через малі дебіти видобутком газу нехтували. Забалакали в Україні і видобування метану з вугільних пластів, хоча його запаси в Донбасі, на Волино-Поділлі давно підраховано. Сланці були другорядними пластами. Вони є звичайними пісковиками з карбонатними пропластками з різною пористістю, проникністю та структурними параметрами. Сланці завжди були важливими як материнська порода, що не змінюється, і вони були причиною вуглеводневої генерації нафти та газу.

Проте технології освоєння цього ресурсу газу почалися з освоєння буровиками техніки та технології буріння горизонтальних свердловин великої протяжності, масової реалізації потужних гідророзривів пласта.

В Україні ці ресурси газу зосереджено в Прикарпатському прогині, на Волино-Поділлі, в Дніпровсько-Донецькій западині та Донбасі. Коли їх можна почати освоювати? Це питання риторичне, бо в нас немає необхідних бурових верстатів, технології та персоналу. Немає для цього і коштів. Тому всі наші сподівання базуються на співпраці з відомими нафтогазовими компаніями світу. Нещодавні домовленості уряду України з компанією «ЕксонМобіл» (США) переводять наші сподівання в реальність. До цих домовленостей треба додати необхідність освоєння нашими спеціалістами сучасних досягнень світових технологій. Але відомо, що перенести чужий досвід без урахування реалій наших територій неможливо. Так, на Волино-Поділлі та в Донбасі пласти, що містять газ, мають аномальні пластові тиски, під час проходження яких потрібно зберігати рівновагу в тисках пластів та у свердловині. Не обійтися без застосування обладнання для відсмоктування газу, особливо в Донбасі, потужних вакуум-компресорів. Буріння таких свердловин вимагає наявності мобільних бурових верстатів, навченого персоналу. На думку спеціалістів, можливо, спочатку доцільно залучити до виконання цих робіт досвідчених зарубіжних менеджерів або навчити цього наших спеціалістів у зарубіжних наукових центрах.

Що стосується Криму, то треба знати, що більшість виявлених у минулому геологічних газо- чи нафтовмісних структур теж мають аномально низькі пластові тиски. Можливо, це стало причиною того, що більшість із них задекларовано як малоперспективні. Відкрите Суботинське нафтове родовище теж має освоюватися горизонтальними свердловинами. Досвід, набутий під час освоєння родовищ сланцевого газу, може бути реалізований і у Криму.

Звичайно, ці роботи потребують великої праці наших геологів, геологічних служб, а також формування управлінської структури, яка координувала та виконувала б увесь комплекс робіт силами українських та зарубіжних компаній.

Ще раз слід підкреслити, що, як і нетрадиційні ресурси, сланцевий газ пов’язаний із розробкою високих технологій та відкритістю ринку. Успіх виявлення в Україні родовищ сланцевого газу, їхнє освоєння залежатимуть від нормативних рішень та бізнес-умов. Поки що ця проблема для України — «Terra іncognіtа» — земля невідома. А треба цю землю освоїти якнайшвидше.

P.S. Автор дякує за надану інформацію докторові технічних наук, професору, віце-президенту Української нафтогазової академії Роману Яремійчуку.