Якщо почати описувати весь процес приватизації енергогенеруючих і енергопостачальних підприємств України, це буде навіть не історія, а, радше, сага. І вийде не стільки економічний, скільки епічний твір зі своїми легендами та міфами.

Процес приватизації в енергетиці вже розпочався.

 

Можна вважати, що епосу поклало край урядове розпорядження №310-р від 11 квітня 2011 року, яким держпакети акцій енергогенеруючих компаній «Дніпроенерго» (25%) і «Західенерго» (45,1%) мають бути продані цього року. 25% акцій «Київенерго» та 45% акцій «Крименерго» виставлятимуть на торги пізніше.

Таке само стосується пакетів акцій семи обласних енергопостачальних компаній. У 2011 році виставлятимуть на приватизацію по 50% акцій обленерго Вінницької, Дніпропетровської, Закарпатської, 40,06% — Донецької, 25,99% — Тернопільської і 45% — Чернівецької областей. Також планується продаж 21% держпакета акцій «Черкасиобленерго» із 25% пакета акцій цього підприємства, що належить підконтрольному державі ЗАТ «УкрЕСКО».

Активізація процесів роздержавлення — досить серйозна відповідь тим, хто критикує владу за «реформи на словах». Чи перевтілиться нове рішення у правдиве реформування енергетичної галузі? Спробуємо розібратися.

«Звичайно, вилучення обленерго та енергогенеруючих компаній з переліку стратегічно важливих об’єктів означає їхню наступну приватизацію. Після реформування оптового ринку електроенергії вартість цих підприємств істотно зростає, — каже провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Сергій Дяченко. — Реформа передбачає припинення формування цін за допомогою регулюючих органів і перехід на двосторонні контракти. Однак я не думаю, що за цими активами стоятиме велетенська черга — більшість із них уже вичерпали свій фізичний ресурс і, звичайно, потребують модернізації. Її потрібно проводити, враховуючи екологічні стандарти ЄС, а це набагато підвищить вартість робіт».

Отже, ми маємо: а) низку енергоблоків, що відпрацювали свій ресурс на 50—80%; б) відсутність у держави коштів на термінову модернізацію. У разі залучення серйозного інвестора ці питання вирішуються, та ще й дефіцитний державний бюджет отримує кошти від приватизації. Чи буде інвестор?

Міністр енергетики і вугільної промисловості України Юрій Бойко, який уже спрогнозував, що Фонд держмайна оголосить конкурси з продажу відповідних пакетів перелічених об’єктів у середині цього року, натякнув, що «процес уже розпочався». І підкреслив: під час проведення приватизаційних конкурсів перевага надаватиметься тим інвесторам, які готові вкладати максимальний обсяг інвестицій у модернізацію приватизованих компаній.

«Ключовим питанням до інвестора, зацікавленого в придбанні компанії, буде сума, яку він може спрямувати на модернізацію, щоб реалізувати заходи в енергетиці, які Україна зобов’язалася виконати, вступаючи в міжнародне Енергетичне співтовариство», — сказав міністр. Ми знаємо, що після аварії на японській АЕС «Фукусіма» міжнародні організації посилили моніторинг за об’єктами енергетики. Не тільки ядерної — всіма, оскільки в разі зменшення виробництва «ядерної» електро-

енергії традиційні компенсуючі потужності мають працювати бездоганно. Себто моніторинг міжнародного Енергетичного співтовариства — серйозна гарантія, що «лівих» інвесторів до приватизаційного процесу допущено не буде.

Якщо «процес пішов», він, без сумніву, змусить активізуватися фондовий ринок України. Вже змусив. Як пояснив аналітик інвестиційної компанії ТАСК (члена The European Busіness Assocіatіon і The Amerіcan Chamber of Commerce іn Ukraіne) Олексій Климчук, наприклад, «Дніпро-

енерго» й «Західенерго» мають найменший коефіцієнт витрат умовного палива на одиницю електроенергії, але й найбільшу зношеність основних фондів, що знижує їхню справедливу ціну. Але нині цінні папери обох компаній відреагували на рішення влади зростанням на фондовому ринку України. Отже, каже експерт, інвестори очікують, що після приватизації компанії працюватимуть ефективніше.

Папери обленерго також демонструють зростання під час торгів після новин про майбутню приватизацію. Концептуальна постанова Верховної Ради 11-річної давності визначила принципи, за якими цей ринок забезпечить належні умови для інвестицій: соціальна справедливість, надійність захисту інвесторів, урегульованість, контрольованість, правова упорядкованість.

У минулі часи в «енергетичному» секторі приватизаційних процесів фондовий ринок тримали в напруженні корпоративні захоплення, паралельне ведення реєстрів акціонерів одного АТ декількома реєстроутримувачами, втрата реєстру акціонерів, ненадання або несвоєчасне надання реєстраторами інформації про власників цінних паперів тощо. Сьогодні таке «не проходить». Державну політику у сфері приватизації та ринку цінних паперів змушує бути надзвичайно вивіреною проста й прагматична причина — дефіцит держбюджету.

Не слід розуміти це буквально, мовляв, гроші скінчилися — кинулись продавати. Приватизація енергогенеруючих і енергопостачальних підприємств планувалася давно. Ще влітку минулого року Перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв, сумніваючись у приватизації «Укртелекому», не піддавав жодному сумніву доцільність роздержавлення обленерго й генеруючих об’єктів.

Нині держава, навчена гірким досвідом, у кожному приватизаційному випадку не хоче йти на продаж усієї своєї частки. Як відомо, у 2008 і 2009 роках уряд минулого «скликання» планував виставити на продаж усі належні державі пакети акцій енергокомпаній, не залишаючи блокуючих пакетів. Зрозуміло, що в такому разі власники могли на свій смак змінювати статути компаній і вносити зміни в компетенцію спостережних рад (що представляють інтереси держави), збільшуючи частки власних статутних капіталів і «розмиваючи» державні частки, від чого — один крок до виведення майна підприємства і реєстрації його на іншу юридичну особу.

Сьогодні плани приватизації енергокомпаній передбачають збереження за державою блокуючих пакетів акцій у розмірі 25% плюс 1 акція — про це заявив глава ФДМ Рябченко.

У цьому разі саме життя підказує приклад. У випадку з Чорнобильською АЕС уся енергетика загалом та ядерна зокрема була в руках держави. Японська «Фукусіма» — приватна АЕС. Результати, на жаль, надзвичайно схожі. Й ще раз підтверджують життям вистраждану незаперечну тезу: все, що стосується питань національної безпеки (а енергетика — її фундаментальна складова), — має право рахуватися приватною власністю, але не може бути поза державним контролем.

Сьогодні Перший віце-прем’єр-міністр, міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв висловив таке бачення: приватизація об’єктів теплогенерації може початися з другого кварталу цього року. Міністерство палива і енергетики запропонувало виставляти пакети акцій на продаж раз на квартал.

Хоча самі урядовці кажуть про бажання провести приватизацію якнайшвидше, але, здається, саме такий повільний як на бажання поповнити бюджет темп дасть змогу, по-перше, проконтролювати сам приватизаційний процес, по-друге, ретельно стежити за виконанням інвестором своїх інвестиційних зобов’язань.

Модернізація потужностей енергогенерації та енергопостачання як складова енергетичної безпеки країни, без сумніву, потребує контролю. Котрий до того ж гарантія, що нинішня приватизація — не одноосібний крок назустріч приватним інвесторам, а й інвестиції держави у власне майбутнє. Хтозна-як далі розвиватиметься світова економіка, але в результаті нинішньої приватизації держава автоматично підвищує рівень капіталізації своєї частки — тих самих 25% плюс 1 акція.

Україна давно планує повернутися в нішу країн, які є потужними експортерами електроенергії. У разі приватизації та наступної модернізації виробництва збільшення об’єму генерації і можливість продажу електроенергії, в тому числі й за кордон — питання часу. Й важливий чинник збільшення державної частки у дивідендах. 

Щодо обленерго, то не слід забувати про вагому складову — соціальну. Ні для кого не секрет, що на останні підвищення тарифів на електроенергію населення відреагувало дуже болісно. Ще більш подразливим для громади було б оголошення про повну передачу енергопостачаюльних потужностей у приватні руки. В цьому сенсі збереження державного контролю — гарантія діалогу — через спостережні ради — інвесторів з представниками урядових структур, який не ігнорував би прав споживачів.

І наостанок. Усі експерти сходяться на тому, що найімовірнішими претендентами на придбання пакетів акцій, що будуть виставлятися на торги, є передусім вітчизняні промислово-фінансові групи. Хоча не виключається й закордонний інтерес.

За прогнозом керуючого партнера інвестиційної компанії «Драгон Капітал» Томаша Фіали, обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України в 2011 році очікується на рівні 7 млрд. дол., що на 16,7% (1 млрд. дол.) перевищить показник 2010-го. За словами експерта, основні надходження плануються в секторі фінансів, ритейлу і нерухомості. Не виключив пан Фіала й думки, що залучити вільні гроші може й енергетика у зв’язку з підготовкою до приватизації генеруючих компаній і обленерго.

Але тут, зазначив він, усе залежить від прозорості приватизації. Що ж, саме на це сподіваються й вітчизняні інвестори.

 Фотоетюд Сергія КОВАЛЬЧУКА.