Початок нинішнього трудового тижня у Харкові став початком чергового трудового страйку на ДП «Завод імені Шевченка». Як уже повідомляв «Голос України», минулого понеділка працівники підприємства перекрили на кілька годин прилеглу автомагістраль і трамвайні колії.
Після обіду рух на жвавій вулиці правоохоронцям вдалося відновити, але робітники пригрозили, що мають намір улаштовувати подібні акції протесту щодня, доти, доки борги із зарплати не будуть погашені повністю.
У вівторок вони свого слова дотримали, але вже рушили пішою ходою від заводської прохідної під стіни Будинку рад, вимагаючи зустрічі із главою Харківської облдержадміністрації. Михайло Добкін у ході годинної бесіди з ініціативною групою, здається, знайшов компромісне рішення, яке зніме на деякий час напруження. Голова ОДА заявив, що протягом двох днів робітники отримають зарплату за один місяць. Гроші завод візьме в кредит у комерційного банку. Весь борг (а це близько 27 мільйонів гривень) буде погашений до кінця липня. Гроші для виплати заробітної плати завод також візьме в кредит.
Але це лише тимчасове розв’язання проблеми! Тому що не вирішили головного питання: чим займатиметься цей трудовий колектив? Адже голови обласних адміністрацій не можуть постійно шукати гроші для виплати зарплат багатотисячної армії робітників непрацюючих підприємств.
Загалом борг із зарплат у Харківській області на перше березня 2011 року становить 153 мільйона гривень. Левова частина цієї суми лежить на підприємствах державної форми власності. Чому не працюють харківські держпідприємства? Відповідь очевидна: тому що держава — поганий власник. Є, щоправда, приємні винятки. Наприклад, ДП «Електротяжмаш» або ДП «Турбоатом». Але там колективам просто пощастило із керівниками, які прийшли на заводи всупереч, а не завдяки «державній турботі», а ще тому, що вони працюють на базові галузі економіки. Держава не приховує, що їй не потрібні проблемні підприємства. «Державна політика, — каже керуючий санацією ДП «Завод імені Шевченка» Олександр Байдацький, — полягає в тому, щоб призупинити збільшення боргів і залишити це підприємство. Майно розпродати на аукціоні й розрахуватися із робітниками». Але самі робітники таку ідею, незважаючи на тверде бажання якомога швидше отримати якісь гроші, називають не інакше як абсурдною: як це все продати? А що далі? Працювати на площах професійними страйкарями, розраховуючи на чергову подачку?
Харків.
На знімку: страйкарі біля Будинку рад.
Фото В’ячеслава МАДІЄВСЬКОГО (Укрінформ).
