Скуповуватимуть нефахівці. І за щербату копійку

— Скасування мораторію — питання надто важливе, тож треба його серйозно продумати, — наголошує голова фермерського господарства «Байрон Агро» Юрій Сергєєв (на знімку).

Розташоване це хазяйство на Київщині, у селі Стовп’яги Переяслав-Хмельницького району. Сюди журналісти завітали під час прес-туру в рамках проекту Світового банку. Господарство засноване рік тому і займається розведенням великої рогатої худоби, птиці, вирощуванням овочів і квітів. Є пасіка та молочний цех. Ферма розташована на власній ділянці розміром близько 1 га. Для випасу худоби та вирощування рослин господарство орендує до ста гектарів. Плани у керівника цього сільгосппідприємства, який, до речі, навчався в Англії, доволі амбітні: «За рік існування створили 10 робочих місць. Якщо будемо й далі так розвиватися, буде й 50, й 60... У подальшому — нарощуватимемо поголів’я і йтимемо до того, щоб отримати статус племгосподарства».

— Усі питають, з чого стартував? З двох кіз й однієї корови, — згадує Юрій Сергєєв. — У нас не було 500 корів, не брали цілий колгосп, починали важким методом.

Чи доречно, запитую співрозмовника, вже нині скасовувати мораторій. І як це, цікавлюся, позначиться на його господарюванні.

— Важко відповісти, — відказує фермер, — це питання треба вивчати. Ось, розпродасться земля. І я не впевнений, що її куплять тільки громадяни України. Я займався юриспруденцією, думаю, можна буде відшукати методи, що гектари придбають іноземні компанії. А якщо Україна лишиться землі, то це — бананова республіка.

Самі ми багато землі, у разі скасування мораторію, не купимо — немає скільки грошей. Може, я був би й не проти. Дивіться. На початку дев’яностих деякі фермери змогли взяти по 50—60 гектарів. Вони землю, яка їм дісталася за безцінь, приватизували. Мене б влаштувало — могли тоді серйозно займатися агровиробництвом. Якщо ти гектари орендуєш менше, ніж на десять років, то займатися серйозно цією землею не дуже й хочеться, бо боїшся, що у тебе її завтра відберуть. У принципі, від зняття мораторію якісь плюси є, але боюся, прийдуть серйозні компанії, які скуплять геть усе. І тоді буде: звідси до Полтави — одна фірма, від Полтави до Харкова — друга. І — до побачення! Одне слово, зі скасуванням мораторію може виникнути багато наслідків, які нині важко передбачити. А люди землю попродають. Вони вже запитують: «А чи не купите ви пай»? Бувають різні ситуації. Комусь треба гроші... Люди багато понабирали кредитів. Я постійно це чую... Продають корову. Запитую «Чому?». — «Кредит». А банки ж нараховують відсотки, селяни часто не дуже й розбираються. Чув про випадок, у хлопця кредит був 200 гривень, йому нарахували 3800 за два роки. Наче ж все правильно, віддавати треба. Він бігом продає... Хтось просто продасть землю, бо вона йому не потрібна. Але ж і ціна складеться різна. Тут, біля Києва, буде досить висока. Далі десь — кому потрібна земля?..

Скасовувати мораторій непродумано не можна. Це дуже серйозне питання. Адже потім може бути тільки революція, щоби усе відібрати й повернути назад. Так теж не годиться!

Якщо скасують мораторій, сказати зараз, що станеться — досить важко. Безліч сценаріїв, які можуть розігруватися. Але найстрашніше — земля може потрапити до рук нефахівців. Комусь, у кого досить багато грошей, вони візьмуть ці паї й побудують якісь неекологічні підприємства. Нині, приміром, дуже багато зводять курників. Там утримують велику кількість птиці. Годують її преміксами. Такого одного курника у Стовп’ягах буде достатньо, щоб сказати до побачення усій екологічній ситуації села. А для цього курника треба два-три паї. Ситуація, про яку не дуже то й кажуть. Але що таке великі курники? Це — могильники, усе це йде у води, у водопровід тощо. А може бути й гірше — хтось нафтопереробку задумає запустити. Але якщо людина володітиме цією землею, важче буде йому сказати: «Ти не маєш права цього зробити»! А якщо придбає якимось чином іноземець, якому буде взагалі байдуже?!. Спорудить завод із сміттєпереробки. Тобто треба, щоби зберігся за землею статус сільгоспгектарів й ніяк інакше. Тут необхідно досить уважно продивитися...