Московський підприємець Олександр Погорєльський попросив київського скульптора Жанну Кадирову створити у його рідному Шаргороді на Вінниччині пам’ятник засновнику міста графу Замойському. Митець при цьому вимовила фразу, яка дала поштовх до створення іншого пам’ятника. «Це ж скільки всього невідомого залишилося у Шаргороді з часів графа Замойського!». Відштовхнувшись від слова «невідоме», вона й запропонувала пам’ятник... невідомому. Так і з’явилася скульптура невідомому або невідкритому пам’ятнику. Іншого такого у жодному куточку принаймні нашої країни не знайти.
Коли відкривали пам’ятник, місцеві жителі губилися у здогадках. Мовляв, що воно там приховано під білою кахельною плиткою, якою «обклеєно» пам’ятник.
— Нічого не ховається, — відповідала з цього приводу автор скульптури Жанна Кадирова, — чим ще більше розпалювала цікавість до своєї роботи. — Бо нічого там нема. Під плиткою — тільки обриси, точніше, форма, схожа на будь-який пам’ятник.
Жанна Кадирова не тільки запропонувала її проект. Вона сама вибрала місце для неї.
— Раніше тут був, вибачте, смітник, — каже голова Шаргородської районної ради Віктор Ковальський. — Незважаючи на те, що це неподалік від центральної вулиці. Мабуть, тому пан Погорєльський не погоджувався на таке місце для пам’ятника. Але художниця зуміла все-таки переконати його у протилежному. Тепер тут чудовий куточок для відпочинку. Постійно збирається молодь. Встановили лавки, ліхтарі.
Коли Жанна Кадирова покидала Шаргород, запропонувала своїм колегам, учасникам арт-фестивалю, дещо дивне парі. Йшлося про прогнози, скільки часу пам’ятник залишатиметься непошкодженим. Його автор не сумнівалася, що такі шкідники все одно знайдуться. Як у воду дивилася. Пам’ятник таки «надгризли». Щоправда, небагато. До того ж з тильного боку.
— Мабуть, хотіли всередину заглянути, — каже з цього приводу Віктор Ковальський. — Цікавість взяла гору.
Співрозмовник запевняє, що скульптуру відремонтують. Не гоже пам’ятнику надщербленим стояти.
Щоб вдихнути у провінційне містечко нове життя, підприємець пан Погорєльський організував на своїй малій батьківщині уже два арт-фестивалі. Їх учасниками стали скульптори й художники не тільки з України, а й з Росії та декількох країн далекого зарубіжжя. З їх допомогою планує створити у місті Центр сучасного мистецтва. Він буде знаходитися на місці колишнього... цукрозаводу. Підприємець вже викупив залишки цукроварні. Двічі організовував у місті міжнародний архітектурно-художній фестиваль. Жанна Кадирова брала участь в одному з них, тоді й створила свій оригінальний пам’ятник. Олександр Погорєльський планує ще й відкрити туристичний маршрут під назвою «Золоте кільце містечок». Каже, що з його рідного Шаргорода може початися відродження малих міст держави.
— Я вірю в те, що милий моєму серцю Шаргород з часом стане центром сучасного художнього мистецтва, — каже Олександр Погорєльський. — Ви навіть не можете собі уявити, як нині, у час тотальної урбанізації, митці прагнуть побувати в глибинці, щоб душею доторкнутися до первозданної краси природи. Я це добре бачу у далекій звідси Москві. Таке ж бажання мають митці у Києві. Тому переконаний: у мій рідний, далекий від української та російської столиць, Шаргород вже заради цього будуть приїздити митці. Два перші арт-фестивалі є яскравим підтвердженням цих слів.
До речі, Арт-резиденцію у містечку Погорєльський уже відкрив. Головне для нього — створити Центр сучасного мистецтва. Завдання мінімум — відкрити творчі майстерні та школу мистецтв для обдарованих дітей району.
Шаргород
Вінницької області
Фото Віктора Скрипника.
