Сорочка з кропиви

Нещодавно подруга привезла мені із Франції в подарунок блузку. Милуючись її білосніжно-блискучим кольором, звернула увагу на етикетку про склад тканини, з якої вона пошита, і з подивом прочитала: «100% ramіe». Моя паризька обновка була пошита зі звичайної кропиви, правда китайської — білого рамі, або бомерії білосніжної (Boehmerіa nіvea).

Одразу згадалося українське слово «рам’я». Так називають, наприклад, на Полтавщині, старий, поношений або подертий одяг; лахміття, що походить, мабуть, від слова «рамена» — плечі. Одяг з кропиви — «кропив’яні сорочки», які згадуються в етнографічних джерелах, був одягом бідноти. Єдине, що грубе і трохи кусюче полотно могло мати терапевтичний ефект. У народній медицині биття кропив’яними віниками і досі застосовується для лікування болю в суглобах, при застудах. Кропив’яними називають по селах великі мішки з грубого волокна, хоч з кропиви в Україні давно уже нічого не тчуть. У нас її, окрім медицини, використовують в основному для приготування страв (борщів, салатів). За свою властивість жалити, обпікати кропива подекуди замінила купальське багаття, замість вогню молодь стрибала через «гряду» з кропивою — насип землі чи піску, в який встромляли стебла цієї рослини.

За кордоном кропив’яне «рам’я» коштує від сотні до тисячі доларів і користується нині небувалим попитом, бо ця сировина — екологічно чиста, одяг має красивий шовковистий вигляд, тканина — терморегулюючу здатність, що охолоджує влітку та зігріває взимку. Найбільшими виробниками рамі є Китай, Філіппіни, Таїланд, а її імпортерами — Німеччина, Франція, Англія, Японія. Італійські дизайнери розробили спеціальну лінію модного одягу з рамі, а англійські науковці закликають виробляти одяг із звичайної жаливи. За прогнозами, згодом ця невибаглива рослина може витіснити з текстильної промисловості бавовник, вирощування якого потребує багато витрат і через застосування пестицидів для його обробки становить загрозу довкіллю.