Томаз Кардаві був заарештований у Києві 7 серпня 2008 року. Він приїхав до свого знайомого взяти в оренду автомобіль. Отримавши дозвіл, сів у машину. Однак несподівано до нього підбігло кілька чоловік у цивільному зі зброєю в руках. Принаймні про це йдеться у скарзі Томаза до Шевченківського районного суду столиці. Її зміст наводимо в скороченому вигляді майже дослівно:
«...Вони витягнули мене з автомобіля, повалили на землю і почали бити ногами і руками по голові. Потім скрутили руки і надягли наручники. Один із цих людей поклав мені в ліву кишеню невідому речовину...»
— У райвідділі міліції знущання продовжували. Від чоловіка вимагали зізнатися у злочинах, які він не чинив. Після побоїв Томаз потрапив до лікарні швидкої допомоги. Там лікарі виявили у нього безліч тілесних ушкоджень. Висновки медиків були зафіксовані та направлені до прокуратури як підтвердження фактів катування, — розповідає адвокат Кардаві Олег Веремієнко. — Однак прокуратура Шевченківського району міста Києва, куди була направлена скарга, відмовила у порушенні кримінальної справи.
Прокуратура Шевченківського району столиці:
«За результатами перевірки районною прокуратурою на підставі п.2 ст.6 КПК України відносно співробітників Шевченківського районного управління міліції відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю ознак злочинів, передбачених ст.364, 365, 371 КК України.»
— З’ясувалося, що Томаз отримав закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку, забій внутрішніх органів, забій нирок, перелом ребер, а складу злочину не вбачається, — продовжує пан Веремієнко. — Томаз протягом тривалого часу знаходився в київському СІЗО. Стан його здоров’я погіршувався, однак ніхто не намагався йому допомогти. Не було дано й дозвіл на госпіталізацію важкохворого Кардаві. Це зробив Європейський суд з прав людини, який зобов’язав надати йому необхідну медичну допомогу. Після цього Томаза у критичному стані помістили до лікарні. Однак близько 9-ої години ранку 7 квітня 2010 року він помер.
За словами Олега Веремієнка, обставини смерті залишаються досить дивними. Виникає дуже багато запитань. Наприклад, чому за три дні вихідних ані Томаза Кардаві, ані інших пацієнтів-арештантів не оглядав ніхто з лікарів? Або чому у відділенні немає взагалі жодних ліків — окрім йоду й зеленки? Хто в цьому винен? На жаль, поки що на ці запитання ніхто не дає відповіді. Виявляється, винних у цій справі просто немає.
Олександр ПЕКНИЙ.
P. S. Будь-яке насильство щодо заарештованої чи затриманої особи є грубим порушенням ст.3 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини: ніхто не може бути підданий катуванню або нелюдському поводженню або покаранню, що принижує гідність.
