Коли заходиш сюди, перше враження — що потрапив до музею. Впадають в очі речі, які колись були неодмінними атрибутами побуту наших бабусь і прабабусь: прялка, рубель для прасування, коромисло, самовар, патефон, різний посуд. А також — рушники, причому давні: їх ще в 1928 році вишила мама Ольги Юрчук, яка й подарувала їх — ні, не музею, бо це — бібліотека Новочорторийського аграрного технікуму, що в Любарському районі Житомирщини.
Завідує нею Надія Слободенюк. Вона створила в бібліотеці цей музейний куточок, щоб студенти краще відчули зв’язок поколінь. Одна справа — підручник історії, а зовсім інша — речі з минулого, яке для юних здається неймовірно далеким. 
Працює Надія Сергіївна в стінах рідного технікуму вже більше тридцяти років. Тут і долю свою знайшла — чоловік викладає у цьому ж навчальному закладі. Разом виховали чотирьох доньок. Усі вони обрали професію медика. Найстарша вже працює лікарем у Хмельницькому, дві дочки закінчують цього року Київський національний медичний університет імені О. Богомольця, тут же навчається й наймолодша з родини Слободенюків. Уже й онук та внучка підростають.
Оце воно і є — просте людське щастя. Коли і в родині повне взаєморозуміння, і робота — ніби друга домівка. Все так просто.
Житомирська область.
На знімку: Надія Слободенюк (праворуч) у бібліотеці технікуму зі студентками.