Язик і до Франції доведе...

У вітрів, що буйно гуляють на Запоріжжі, незабаром з’являться господарі. Після того, як було схвалено «Енергетичну стратегію України на період до 2030 року» та основні засади розвитку відновлювальної енергетики, потенційні інвестори дедалі частіше навідуються на Азовське узбережжя. Вони хочуть закріпитися на енергетичній цілині, бо перспектива для розвитку бізнесу тут — на десятиліття. Однак політична нестабільність в Україні та постійна зміна правил гри відлякують не лише представників зарубіжних ділових кіл, а й вітчизняних капіталістів. Бо навіть знайшовши спільну мову з державою, вони можуть легко спіткнутися на рівному місці. Так, власне, і сталося у Приазовському районі, де раптом з’явилися «доброзичливці», котрі посіяли паніку серед населення й поставили під сумнів саму доцільність будівництва парків вітрових електростанцій. Чим було зумовлено протистояння громади із зарубіжними інвесторами і до яких наслідків воно могло призвести, ми й розповімо у цьому матеріалі.

Піонерів, котрі розпочали освоєння Азовського узбережжя для перетворення вітрової енергії на електричну, не чекаючи завершення світової економічної кризи та прийняття закону про «зелений» тариф, на Запоріжжі поки що двоє. Це — компанія «Euro Cape New Energy» (Князівство Монако) та «Донбаська паливно-енергетична компанія». Їм удалося витримати жорсткі умови конкурсного відбору бізнес-проектів, заручитися підтримкою місцевої влади й розпочати роботу з відведення земельних ділянок та погодження технічних умов для розробки проектно-кошторисної документації.

Хто саме збудує й експлуатуватиме парки вітрових електростанцій, принципового значення не має. Головне, щоб стратегічний інвестор був сумлінний, його об’єкт — економічно ефективний та екологічно безпечний і щоб при цьому враховувалися інтереси держави та територіальної громади. Крім того, в технічні умови для проектування парків вітрових електростанцій буде закладено параметри соціального розвитку території, що для сільськогосподарського Приазовського району з його убогою інфраструктурою має неабияке значення. Як і те, що частина населення отримає роботу, а в місцевому бюджеті залишатимуться відрахування від орендної плати за земельні ділянки та податок із зарплати енергетиків. Стосовно отримання інших благ, то все залежить від того, як зацікавлені сторони зуміють домовитися. Щодо цього на висоті виявилися керівники сусіднього Приморського району. Вони примусили рахуватися із собою навіть потужну «Донбаську паливно-енергетичну компанію», і та зареєструвала на території своє дочірнє підприємство. Відповідно в місцеву скарбницю надходитиме частина податку з його прибутків. А бердянці і приазовці таку можливість, можна сказати, проґавили і тепер тільки чухають потилиці...

Можливо, саме цим розчаруванням і можна було б пояснити раптовий спалах істерії у Приазовському районі, де на етапі відведення земельних ділянок під майбутні парки вітрових електростанцій піднялася хвиля протестів. Але із самого початку тут простежувалася заангажованість. Чомусь на вітчизняного інвестора ніхто не звертав уваги, а на зарубіжного почали вішати всіх собак... Мало того, що плели небилиці про страшенну шкоду для здоров’я від вітрових агрегатів, ще й удалися до політичних провокацій. Мовляв, на території району американські вояки незабаром збудують стартові позиції для своїх ракет, встановлять радіолокаційні станції для стеження за Російським Чорноморським флотом тощо. Базікали б про це темні та необтесані люди — з таких і взяти нічого, а то ж — декілька сільських голів. Отака в нас, бачте, нині демократія!

Але й безвідповідальності колись кінець настає. На одному із засідань районної робочої групи демагоги так допекли безглуздими звинуваченнями директора ТОВ «Юро Кейп Юкрейн 1» Пітера Джастіна О’Брайєна, який відповідає за реалізацію зарубіжного інвестиційного проекту, що він був змушений звернутися зі скаргою до обласної державної адміні

страції. На запит ОДА компетентні органи повідомили, що такі твердження — плід хворої уяви, і тепер вони мають розслідувати цю скаргу та притягти наклепників до відповідальності.

На думку Олександра Бережного, першого заступника голови облдержадміністрації і керівника обласної робочої групи з питань розвитку вітрової енергетики, це — витівки конкурентів. Коли потрібно було приймати рішення, вони тільки крутилися, мов циган біля кобили, боячись переплатити, а тепер кусають лікті і хочуть чужими руками загрібати жар. Але й зарубіжні інвестори, не знаючи нашого менталітету, явно недооцінили значення роз’яснювальної роботи серед населення, що мало не завело реалізацію їхнього бізнес-проекту у глухий кут.

Та висновки вже зроблено. Як розповів Пітер Джастін О’Брайєн, проектанти, котрі планували охопити кілька населених пунктів кільцем вітрових агрегатів, тепер вирішили будувати парк в одному місці, а санітарну зону, тобто мінімально допустиму відстань від останнього «вітряка» до найближчого житла, збільшили втричі — аж до 1200 метрів. Завершилися переговори з керівництвом ВАТ «Дніпроенерго» стосовно технічних умов будівництва високовольтної лінії електропередач, яка з’єднає парк з державною енергосистемою. Активізувалася й інформаційна діяльність у місцевій пресі, готується до видання книга запитань-відповідей про вітроенергетику.

Але й вітчизняним інвесторам нелегко працювати в таких умовах. За словами директора ТОВ «ВІНД ПАУЕР» Юрія Жабського, котрий представляє в регіоні інтереси «Донбаської паливно-енергетичної компанії», місцеві чиновники перестраховуються й порушують порядок проходження документації. Наприклад, під час видачі дозволу на оренду земельних ділянок вони вимагали надання містобудівного обґрунтування, що є нонсенсом. Бо для цього потрібно знати, де той об’єкт будуватиметься, отримати на нього технічні умови і вже тоді розробляти сам проект.

Щоб не згаяти час, інвесторам доводиться діяти в різних напрямах — займатися сертифікацією вітрової енергії, вирішувати організаційні і технічні питання. Нещодавно ТОВ «ВІНД ПАУЕР» закупило у США комп’ютерну програму для проектування вітрових електростанцій. Це дало змогу зекономити не лише кошти, а й кілька місяців. І все-таки період проходження проекту від початку відведення землі до виробництва першої кіловат-години навіть за ідеальних умов становить не менш як три роки. Ми ж, на відміну від європейців, високою організованістю похвалитися не можемо. Тому, щоб не розтягти терміни введення в дію двох парків вітрових електростанцій у Приазовському районі, потрібні зустрічні кроки з боку місцевої влади, енергетичних компаній та територіальних громад. Бо ці об’єкти за своєю сумарною потужністю дорівнюватимуть блоку-мільйоннику Запорізької АЕС, перший з яких незабаром вичерпає проектний ресурс експлуатації.

Щоб остаточно розвіяти сумніви, Пітер Джастін О’Брайєн запропонував сформувати делегацію із представників органів влади і зацікавлених територіальних громад до міста Жанвіль у Франції, де працює парк вітрових електростанцій їхньої компанії. Зарубіжні партнери не лише оплатили поїздку запоріжців до провінції Лябюссе, а й постаралися, щоб вона була плідною.

Як розповів голова Приазовської районної ради Петро Баздирєв, керівництво компанії ґрунтовно виклало всі аспекти вітрової енергетики, організувало екскурсію до одного з вітрових агрегатів та зустрічі з керівниками органів місцевого самоврядування й фермерами, чиї земельні ділянки орендують енергетики. Усі вони задоволені, бо це дуже прибуткова справа. Не випадково ж зображення вітрового генератора стало основним елементом тутешнього герба! А запоріжці пересвідчилися, що шуму від роботи вітрових агрегатів практично не чути, а їхні електромагнітні поля не такі й страшні. Це підтверджують передусім природні індикатори — пташки в’ють гнізда зовсім недалечко від «вітряків», а миші риють нори біля самісіньких фундаментів їхніх опор...

Про поїздку до Франції члени делегації звітували на зборах активу району. Крім Петра Баздирєва, виступили Гірсівський сільський голова Наталія Попова, голова постійної комісії райради із соціально-економічних питань Микола Калаянов та редактор газети «Приазовская новь» Леонід Тимофєєв. Щоправда, й тут не обійшлося без ексцесів. Один з опозиційно налаштованих сільських голів спробував вставити шпильку в розповідь земляків, але присутні дружно попросили його замовкнути й більше не заважати громаді робити свою справу. Ось так і відпала надумана проблема, як шматок бруду від колеса на твердій дорозі.

Запорізька область.