Художній керівник театру на Подолі Віталій Малахов презентував глядачам свою нову роботу — «Вернісаж на Андріївському» — театральне ревю, створене із драматичних і комічних історій з життя звичайних людей, переплетене з містичними легендами Подолу й знаменитої київської вулиці.

Вистава щиро зворушує глядачів, адже вона про моральні орієнтири людей, які намагаються усвідомити своє минуле й сьогодення, знайти ключі від власних замків своєї душі й стати щасливими сьогодні й зараз. Але чи може стати щасливою людина з інфантильною душею й брехнею на благо? На це запитання намагаються відповісти не тільки актори, а й глядачі, душевно залучені у вир життєвих подій героїв.

Неповторність вистави у її духовній складовій. Через учинки героїв глядач ясно усвідомлює, що все в цьому світі не випадково. Як не випадковий сюжет цієї вистави і прихід саме цього глядача, який прийняв як аксіому важливу істину: людина сама робить долю такою, яка вона є.

— У театральному буриме «Вернісаж на Андріївському», — розповідає Віталій Малахов, — ми намагалися дослідити нові й не зовсім звичайні для «солідного» академічного театру форму та метод спілкування із глядачем — форму популярного нині флешмоба. Тобто форму спілкування, яка ще більше наближує глядача до актора, форму суперкамерного «інтимного» театру.

І справді, сцена «Театральної вітальні» перетворилася на маленьке затишне кафе. Актори Ігор Волков (Офіціант), Олександр Данильченко (Хоронитель), Сергій Сипливий (Батько), Марія Рудковська (Мати), Максим Грубер (Син), Катерина Рубашкіна (Наталя), Сергій Гринін (Агент), Ганна Саливанчук (Ганна) і Дмитро Грицай (Андрій) грають свої історії буквально за крок від глядачів.

Виставу створено за підтримки незвичайного для театру партнера — промислово-будівельної групи «Ковальська».

На запитання журналіста до генерального директора цієї відомої компанії Сергія Олександровича Пилипенка: «Чому ви вирішили допомогти театру? Що було вашою мотивацією — любов до театру, мистецтва, усвідомлення своєї місії?» він відповів:

— Не бетоном єдиним, доходами або іншими економічними параметрами живе наша компанія. Ми вважаємо, що можемо бути корисні державі, допомагаючи нашій культурі. Останнім часом наше суспільство перенасичене негативною інформацією, мілітаризованими настроями, внаслідок чого утворився культурний вакуум. Тому ми вирішили фінансово допомогти театру. Ми не висували жодних умов. Вистава має бути такою, якою її задумав режисер. Насамперед народилася вистава, а потім прийшла наша допомога, а не навпаки. З нашого боку це було меценатство, а не спонсорство. У цій постановці ми виступили як партнери. Ми забезпечили матеріальну підтримку, а Віталій Юхимович вклав у свій твір інтелект і душу.

У житті немає нічого світлішого й сильнішого за любов, і тільки вона може зробити життя щасливим. Наприкінці вистави синонім «щастя» підказували вже багато глядачів «Театральної вітальні», називаючи такі слова, як мир, танки АТО, гроші, любов і... бетон. Романтичний і водночас оповитий містичною аурою «Вернісаж на Андріївському» глядачі зможуть побачити в малому залі Палацу мистецтв «Україна» вже у вересні.

Фото Юлія Богахова.