Унікальний квітник завдовжки тринадцять кілометрів росте на розподільчій смузі шосе, що з’єднує два обласні центри — Луцьк і Рівне. Незвичне облямування міжнародної автомагістралі улюбленими в Україні чорнобривцями з’явилося завдяки старанням відомого волинського скульптора-монументаліста Василя Рижука.

 

Василь Рижук — натура творча. Навіть важко сказати, хто він насамперед: художник чи скульптор? Волинянам він все ж таки більш відомий як скульптор. Передусім завдяки зробленим ним: меморіальному комплексу воїнам, полеглим в Афганістані, поблизу села Лобачівка, пам’ятнику Тарасу Шевченку в місті Горохові, архітектурно-скульптурній композиції «Серце кохання» в Чернівцях та багатьом іншим роботам. Нещодавно довідався ще про одне захоплення митця. Виявляється, уже більше як десять років Василь Андрійович висаджує вздовж доріг області чорнобривці. І робить це зі своєї ініціативи, власноруч і без ніякої винагороди.

Розпочалось його захоплення 1995 року із озеленення меморіального комплексу в Лобачівці. Саме там вперше поруч із 70 кущами калини (саме стільки волинян не повернулося з війни в Афганістані), посадив чорнобривці. Восени зібрав насіння. Його виявилося багато. Аби не змарнувалося, бо вирощене на священному місці, вирішив засадити квітами три кілометри узбіччя дороги біля свого села Новостав, що в Горохівському районі. Вийшло красиво. Такої квітучої дороги він ще не бачив ніде в Україні. Вирішив перейти на міжобласну магістраль Луцьк — Львів. Поблизу сіл Шклінь та Угринів тоді подорожні милувалися цим квітковим дивом. Посадив там шестикілометровий квітник з чорнобривців і цієї весни. Однак хтось обробив узбіччя гербіцидами і майже вся праця художника пропала. Залишилися неушкодженими якихось півкілометра біля Угринова.

Зате квіти, що ростуть вздовж міжнародної магістралі, що з’єднує Луцьк з Рівним і Києвом, чорнобривці зараз радують своєю пишнотою і яскравістю барв. Ростуть вони поблизу сіл Гаразджа, Піддубці, Звірів, Дерно і так аж до кордону Волинської та Рівненської областей. Загальна ж довжина квітника — тринадцять кілометрів.

— Чорнобривці люблю з дитинства, — зізнається Василь Рижук. — Вони, як мальви, є своєрідним символом України. Садили їх раніше чи не на кожному селянському обійсті. Ця квітка невибаглива, стійка, а найголовніше — дуже красива. До того ж квітує дуже довго: від кінця червня до перших морозів. Минулого ж року біля мого будинку — аж до 15 грудня. А як приємно пахнуть стебла, якщо розім’яти їх в руці.

Звичайно, впоратися з таким обсягом робіт одному Василю Рижуку стає не під силу. Тому залучає до роботи ентузіастів. Має вже кілька десятків добровільних помічників. Возить їх на роботу власним авто. Хотів би, щоб місцеві шляховики пройнялися цією проблемою і хоч трохи допомагали матеріально. Однак виконуючий обов’язки начальника Служби автомобільних доріг у Волинській області Михайло Кінах у листі-відповіді розвіяв усі сподівання ентузіаста і його добровільних помічників: «Термін цвітіння квітника не виправдовує матеріальних затрат на його влаштування. Зважаючи на це та з погляду на значно меншу вартість та п’ятирічний характер росту, влаштування трав’яних газонів є доцільнішим... В умовах недостатнього фінансування галузі служба доріг не в змозі укласти з вами договір на придбання насіння чорнобривців та виконання комплексу робіт по влаштуванню квітника та його догляду».

Та, попри все, Василь Рижук не полишає надії зробити дороги України квітучими. Минулої осені зібрав 25 мішків насіння чорнобривців і роздав головам сільських рад, райдержадміністрацій, просто незнайомим, але не байдужим людям. Митець все-таки хоче за їх підтримки намалювати живу картину заквітчаної чорнобривцями України і має в цій справі багато прихильників. Знайомий зварник задарма зміцнив йому лопату, бо звичайні і місяця не витримують на твердих ґрунтах розподільчих смуг шляхів, а слюсар-авторемонтник — за добре слово гострить сапки, десятки жінок і учнів Луцького природничого ліцею безплатно прополюють з ним квітник вздовж дороги. Та все це поки що тримається лише на ентузіазмі Василя Рижука. Ось і того липневого дня, коли зустрілися, він з пів на шосту до восьмої години ранку був з сапкою на шосе на квітнику. І так з квітня до глибокої осені. Аби грошей вистачило хоч на бензин для власної автівки, планує намалювати картину з чорнобривцями і продати її на аукціоні. Тож може допоможемо скульптору і художнику Василю Рижуку здійснити його мрію?

 

Волинська область.

На знімку: Василь Рижук із своїми улюбленими чорнобривцями на шосе Луцьк — Рівне.