Рафлезія Арнольді — найбільша в світі паразитична квітка, діаметр якої сягає метра. Це чудо має п’ять потужних, червоних у білу цяточку напівкруглих пелюсток, трохи загнутих на кінцях. Через різкий неприємний запах, який нагадує гниле м’ясо, рафлезію називають ще трупною лілією. Примітно, що в цієї рослини немає кореня, стебла, листя й органів, у яких відбувається процес фотосинтезу. Розпускається вона просто на землі й цвіте до 4-х днів. Усе, що необхідно для розвитку, рафлезія отримує з тканин рослини-хазяїна. Потрапляючи, приміром, на ліани, насіння рафлезії проростає і «присмоктується» до тканин рослини-хазяїна.

Росте Рафлезія Арнольді зазвичай у тропічних лісах, оселяючись на слонячих стежках, густо покритих калом цих тварин. Слони — головні розповсюджувачі насіння рафлезії. Коли дозріває насіння, квітка перетворюється на драглисту клейку масу, яка разом із насінням прилипає до ніг тварин. Потрапивши на корінь цисусу, насінина розвивається, і утворюється нова рослина. Із зав’язі протягом 7 місяців формується плід, який розпускається, утворюючи квітку, котра містить тисячі насінин.

Уперше цю квітку виявили в південно-західній частині острова Суматра. Офіцер Стемфорд Рафлз і ботанік Джозеф Арнольд побачили рослину й склали її перший науковий опис. Вимірявши це чудо природи, офіцер і ботанік ошаліли від захвату: у поперечнику квітка була близько метра, а вага її становила більше 6 кілограмів. Вони вирішили назвати її, виходячи із власних прізвищ — Рафлезія Арнольді. Щоправда, місцеві жителі знали про цю квітку ще задовго до наукових відкриттів Рафлза й Арнольда. І, природно, називали її по-своєму — «бунга патма», що означає «квітка лотоса». Мало того, рафлезія досить успішно використовувалася в медицині. Екстракт із бутонів застосовували для відновлення фігури в жінок після пологів, а квітки — для посилення статевої функції в чоловіків.

Фото з сайта www.mozgpro.moy.su.