В Ірини і Мохамеда Яссін свят у році більше, ніж в інших родин, бо вони підтримують традиції одразу двох держав — України та Йорданії. Разом живуть п’ятнадцять років, виховують трьох дітей, будують плани на майбутнє, що переважно стосуються Луганська.
Арабські чоловіки перш, ніж одружитися...
Мохамед Алі родом з невеликого району в Йорданії. До Луганська приїхав для продовження навчання в аспірантурі педагогічного університету. Та так тут і залишився, покохавши другокурсницю Ірину. Коли в них народилася перша дочка, мама Ірини попросила назвати онучку ім’ям, яке б однаково звучало арабською і слов’янською мовами. Співзвучних імен було три — Надя, Тамара і Валя. Вибрали перше, котре влаштувало одразу три родини. Другій дочці ім’я дала сама Ірина, назвавши її по-арабськи — Аміна, що означає
«правильна», а сина назвали разом із чоловіком — Азізу.За словами Ірини, арабські чоловіки дуже відповідально ставляться до родини. Вони не розраховують на матеріальну допомогу батьків, як заведено в нас, тому перш, ніж одружитися, створюють матеріальну базу. Мохамед, наприклад, після аспірантури став викладати в університеті арабську мову, а пізніше створив фірму, яка займається підбором іноземних студентів з арабських країн для навчання в українських вищих навчальних закладах. Крім того, він викладає російську мову для іноземців. До речі, російською він говорить майже без акценту, добре розуміє українську, намагається нею розмовляти і писати. В арабських родинах матеріальне забезпечення цілком лежить на чоловікові, тому Мохамед вважає великою ганьбою, коли чоловік не зайнятий серйозною справою і живе переважно коштом дружини. Араби оберігають своїх жінок і дівчину будь за кого заміж не віддадуть. Спочатку про нареченого і його родину зберуть інформацію, перевірять його благонадійність. Перед шлюбом між молодими людьми укладається контракт, яким, зокрема, визначається, скільки грошей чоловік витратить на золоті прикраси для дружини й вбрання. Мохамед та Іра в Йорданії теж уклали такий контракт. Його умови не афішуються, але в підтвердження того, що він виконує умови цього шлюбного документа, Мохамед показав дві арабські сукні, недавно куплені для дружини. Одна вишивка арабського малюнка золотими нитками і стеклярусом чого варта! Але...
Справжнє золото — взаєморозуміння
Утім, не вбрання, не золото головні в цій родині. Не на цьому вона тримається. Важливий мікроклімат, взаєморозуміння і повага одне до одного. Інтернаціональну сім’ю створити важко. Скільки таких випадків, коли молоді дівчата виходять заміж за арабів, малюючи привабливе майбутнє, а потім гірко розчаровуються, обурюючись тим, що чоловік зазіхає на їхню свободу.
— Я теж робила помилки, — зізнається Ірина. — Але мені пощастило з чоловіком. Він терплячий і мудрий. Мохамед розуміє, що в нас різне виховання, різні погляди, культура, релігія, різні поняття про родину, взаємини між жінкою і чоловіком, подружжям. Наприклад, в арабів дружина не може танцювати з іншим, навіть якщо це близький родич. У свою чергу, чоловік також не повинен звертати уваги на інших жінок, крім дружини. Красиво вдягатися, користуватися косметикою дружина повинна тільки для чоловіка, а не для вулиці. Для нас це дико, ми проповідуємо вільніші стосунки, тому чимало жінок таких суворих правил не дотримуються. І сім’я дає тріщину. До речі, мене багато чому навчила моя свекруха. Після народження Аміни ми більше року жили в Йорданії. Я бачила, на чому будуються стосунки батьків Мохамеда. Головна увага дружини зосереджена на чоловікові. Він — глава родини, добувач. Дружина не має права підвищити на нього голос чи не виконати його прохання. Свою незгоду з поведінкою чоловіка вона виражає мовчанням і небажанням спілкуватися. Я жодного разу не бачила, щоб батьки конфліктували. Батько завжди радився з матір’ю, вислухував її думку і чинив так, як вона радила. Спокійна і мудра свекруха зуміла побудувати взаємини в родині на основі поваги до себе і великого авторитету для чоловіка. Я вважаю, що 90 відсотків того, що наша сім’я збереглася, — це заслуга Мохамеда. Він розуміє мене, оберігає. Я прийняла мусульманську віру. Між подружжям не має бути розбіжностей, тим більше релігійних, котрі часто є причиною розпаду родини.
Кілька порад Ірини тим дівчатам, котрі збираються вийти заміж за іноземця:
— Перш, ніж прийняти рішення вийти заміж за вихідця з арабських країн, треба добре вивчити, зрозуміти і прийняти закони його держави. Багато дівчат вважають, що в чужій країні, в іншій родині вони житимуть за своїми правилами. Це помилкова думка. В чужий монастир зі своїм уставом не ходять. Треба йти на певні поступки і дотримуватися традицій тієї сім’ї, в яку ви вливаєтеся. Одна американка, котра вийшла заміж за йорданця, вирішила позасмагати на пляжі в оголеному вигляді. Вона так зганьбила родину, що від обурення батько чоловіка схопився за зброю. Не можна йти проти всієї сім’ї.
По-друге, не слід одразу заводити дітей. Роздивіться спочатку. Якщо не сподобається — можете поїхати додому, ніхто не стане утримувати. Але якщо є дитина — поїхати буде складніше. Для йорданців, наприклад, дуже важливо, щоб дитина жила в родині, у їхній вірі. Це принципові речі. За законом, діти до 12 років можуть залишитися з матір’ю, після вони самі вибирають, з ким із батьків жити. Прийняти культуру чужої країни важко, але можна. Усе залежить від людини, її ставлення до шлюбу.
На знімку: велика родина Мохамеда та Ірини Яссін.
Фото автора.
