Великі тепличні комбінати давно використовують деревну тирсу — її застосовують як розпушувальний матеріал для грунтів. Проте для невеликих присадибних ділянок деревна тирса без попередньої підготовки малоефективна. Бо для рослин вона не може бути джерелом поживних речовин. Це насамперед матеріал, що поліпшує основні властивості грунту, та він водночас може і понизити його родючість. Річ у тому, що бактерії, які розкладають тирсу, поглинають азот, доступний рослинам.
Тому перед тим, як вносити тирсу, вона повинна 2—3 місяці улежатись. Атмосферні опади й інші природні чинники нададуть їй первинного розкладання. Після цього її можна готувати до внесення у грунт.
Перед закладкою в компостну купу тирсу зволожують водою або, ще краще, розчином гною, і навіть розбавленими водою харчовими відходами. А щоб процес відбувся ефективніше, в компостні купи додають опале листя, залишки рослин і землю (2—3 відра на 1 куб. м).
Якщо компоненти сухі, при закладці їх треба зволожити (вологість маси має бути в межах 45—55%). Вапнувати обов’язково. А ось до ями закладати компост не варто — він може закиснути. Компост треба перелопачувати і за необхідності зволожувати.
Він дозріває за 1—2 місяці і стає чудовим органічним добривом для будь-якого типу ґрунтів. Таке добриво здатне не лише значно поліпшити структуру ґрунту, а й зробити її повітряно- і водопроникною.
