Цикл робіт науковців відділу загальної та грунтової мікробіології Інституту мікробіології і вірусології НАН України «Мікробна корозія підземних споруд та розробка заходів їх захисту» висунуто на здобуття Державної премії України 2008 у галузі науки і техніки. Автори роботи: Катерина Андреюк, Галина Іутинська, Ірина Козлова, Жанна Коптєва, Валентина Заніна, Лариса Пуриш, Юрій Кузьменко, Ярослав Середницький.

Колектив відділу більш як 30 років працює над розв’язанням проблеми мікробної корозії підземних великомасштабних споруд. А почалося з того, що науковці 1969 року стикнулися з явищем, котре спостерігалось уперше в світі. У Києві плановано було відкрити станції метро «Завод «Більшовик» і «Жовтнева». Тунелі були готові, але з’ясувалося, що вони плавають в... озері сірчаної кислоти на глибині 104 метри.

Проникнення її з поверхні виключалося. Дослідження мікробіологів, геологів, електрохіміків, що тривали кілька місяців, виявили «винуватців»: агресивне середовище створили тіонові бактерії, які розповсюджені в грунтах, морських та озерних осадах і сприяють окисненню сполук сірки до сірчаної кислоти. Їх активну геохімічну діяльність на такій глибині спричинив застосований будівельниками кесонний метод проходки тунелів у водонасичених грунтах. Під землею утворився гігантський ферментер, у якому за кілька місяців підземне озеро чистої питної води перетворилося на сірчану кислоту. У результаті 200 тисяч кріпильних сталевих болтів, які тримали чавунні тюбинги тунелю, на 40% були уражені корозією. Тож метрополітен, розрахований на 100 років безаварійної служби, неможливо було здавати в експлуатацію.

Доведення головної ролі бактерій у виникненні екстремальної екологічної ситуації дозволило розробити адекватні засоби стосовно її ліквідації і нормалізації підземного довкілля та захисту тунелів від корозії. Це дало змогу відкрити дві станції метрополітену й зберегти цю споруду вартістю 18 мільйонів карбованців. Адже в разі невизначеності обставин виникнення агресивного середовища не залишалося б нічого іншого, як покинути цей об’єкт і починати нове будівництво.

Народне господарство дуже потерпає від біопошкоджень, зокрема мікробної корозії. Тому потреба ретельно вивчати ці умови й розкривати механізми впливу мікроорганізмів на споруди, які дали б змогу створювати відповідні засоби їх захисту, не зменшується. Над цим постійно працюють співробітники відділу загальної та грунтової мікробіології Інституту мікробіології і вірусології НАН України.