Родина Басенків з Вінниці витратила 25 тисяч гривень, щоб зібрати добровольця на війну. З ніг збилися у пошуку сучасного медпрепарату для миттєвої зупинки кровотечі. Його назва целокс. Вкрай потрібний не тільки для вінницького добровольця. З’ясувалося, в Україні препарат сертифікований, але не продається. Скільки життів можна було б врятувати з його допомогою! Чому ж тоді держава не придбає його за рубежем? Або нехай ініціює надання такої допомоги тими, хто так активно нам співчуває в Європі. Дивно, що прості люди це розуміють, а чиновники, схоже, навіть не знають про існування рятівної соломинки для поранених на Сході наших бійців.

Викладач Вінницького медичного університету імені Пирогова Андрій Басенко добровольцем записався у спецбатальйон «Вінниця». Перед відправленням у зону АТО родина за власні кошти придбала для нього найнеобхіднішу амуніцію — бронежилет найвищого ступеня захисту, бінокль, спальник, окуляри, одяг, харчі... Кажуть, загалом витратили майже 25 тисяч гривень.

— Як тільки оголосили часткову мобілізацію, Андрій нам одразу сказав, що йде у військкомат, — розповідає його мати Тамара Басенко. — Тоді була якраз неділя, кажу, куди ж ти, сину, там вихідний? Він пояснив, що в такий час там і у вихідні працюють.

Мати згадала, як у 1994 році син йшов на строкову службу в армію. На час призову йому ще не виповнилося 18 років. Два місяці не вистачало. Та хлопець не погоджувався чекати до наступного призову. «Андрій ходив тоді у військкомат, як на роботу, — продовжує розповідь мати. — Там дивувалися з нього. Військовий комісар казав, що є призовники, які ховаються, шукають найменшу можливість ухилитися від служби, а цей, навпаки, візьміть мене та візьміть. І що ви думаєте, таки добився свого. Не пригадую, як і що тоді записали у документах, але пішов син у солдати».

Щоправда, із строком служби не поталанило. Мати каже, що її Андрію випало служити два роки. Ті, хто йшов в армію перед ним, і ті, хто після нього, служили менше.

Нинішньої весни у військкоматі пану Андрієві, як і багато років тому, знову відмовили. Сказали, що його 38 років трохи забагато для того, щоб йти у перших лавах мобілізованих. Порадили чекати свого часу. Тепер переконати військових чоловікові не вдалося, не допомогли навіть його колишні військові навики розвідника — під час строкової служби він був у розвідроті. Андрій не дослухався до поради офіцерів військкомату. Коли оголосили набір добровольців у спецбатальйон «Вінниця», Басенко знову був одним з перших. Тепер, після місячної підготовки, бійці готуються до відправлення у зону АТО.

— Син розповідав, що крім фізичної підготовки, їх ретельно перевіряли на предмет психологічної стійкості, — каже Тамара Антонівна. — Йому повідомили, що в нього показник рівня відвертості і справедливості аж зашкалює. Дехто дивується з його прагнення йти на передову. Відверто говорять, що не розуміють його вчинку. Має непогану роботу, гарну сім’ю, і хоче все це проміняти на дуже ризиковану справу. Буває, генерали ухиляються від передової, а добровольця не стримати.

Відмовити сина йти туди, де стріляють і вбивають, першою намагалася мати, хоча й знала, що це марна справа. «Змалку возила Андрія на екскурсії по історичних місцях, — каже пані Тамара. — Були в Хотині. Кам’янці-Подільському, Буші, де колись гриміли історичні битви. Андрій зростав патріотом. У нього в крові захищати справедливість, честь, берегти рідну землю. Таким його виховала, а тепер, що можу сказати?..»

Донька Андрія і Світлани нинішньої осені піде у перший клас. «Не хочу червоніти перед донькою, — відверто зізнається Андрій матері і дружині. — Коли виросте, знаю, запитає, що я робив у ці непрості для держави дні. І що я тоді їй відповім? Скажу, що сидів дома, як миша під віником? І це у той час, коли інші йшли під кулі боронити землю...

До прохань дружини пані Світлани, яка тільки-но захистила кандидатську дисертацію, здобула науковий ступінь кандидата медичних наук, чоловік також не дослухався. Удвох з матір’ю просили зважити на їхні аргументи — не допомогло.

— Коли я зрозуміла, що умовляння — справа марна, вирішила зібрати чоловікові в дорогу не тільки харчі, а й подбати про його безпеку, — каже пані Світлана. — Найперше вирішила купити бронежилет. Заплатила 12 тисяч гривень. Він має шостий ступінь захисту. Пояснюють, що це найнадійніший з аналогічних предметів військової амуніції. Де брала? В Інтернеті, мабуть, можна і танк купити. Андрій не заперечував, щоб витратила на це гроші, які ми зібрали на відпустку.

Пані Світлана сподівалася на допомогу небайдужих людей. Відкрила у банку рахунок, повідомила про це у соцмережах. Та результат виявився невтішним. Вісімсот гривень переказали друзі, ще 150 гривень надійшло від незнайомих людей.

— Хотілося і бронежилет, і тепловізор, — зізнається жінка. — Але, з’ясувалося, що прилад коштує майже втричі дорожче, ніж нам обійшовся бронежилет. На жаль, не вдалося екіпірувати чоловіка так, як хотілося б.

Дружина разом з матір’ю Андрія шукали в Інтернеті медичний препарат для миттєвої зупинки кровотечі. Целокс, така назва препарату, зареєстрований у нашій державі, але ніде не продається. «Він виготовляється у формі порошка, — уточнює пані Світлана. — Особливість його полягає у тому, що миттєво зупиняє навіть артеріальні і венозні кровотечі. Дуже простий у застосуванні. Достатньо засипати у рану, прикрити тампоном і кровотеча зупиняється у проміжку від тридцяти секунд до двох хвилин, залежно від того, якою є травма. Препарат англійського виробництва, не має аналогів у світі, його використовували американські солдати в Афганістані, Іраку...»

— Це ж скільки життів наших хлопців можна було б урятувати, маючи такий препарат, — каже мати добровольця Тамара Басенко. — Якщо наші не можуть самотужки придбати, то нехай би попросили у Європи, яка так активно співчуває на словах. Краще б допомогли на ділі. Очевидно, ніхто не ініціює вирішення такого питання. Дивно виходить, ми, прості люди, шукаємо, як допомогти тим, хто захищає державу, а чиновники не можуть вирішити забезпечення бійців таким вкрай необхідним медпрепаратом!

Фото автора.

 

Дружина добровольця з Вінниці Андрія Басенка кандидат медичних наук Світлана (ліворуч) та його мати Тамара просять чиновників забезпечити бійців АТО сучасним медпрепаратом для миттєвої зупинки кровотечі целокс.