Легенда про Нахтігаль

Закликом «Відкриваємо разом правдиві сторінки історії» розпочалися чергові громадські слухання в рамках спільного проекту Служби безпеки та Українського інституту національної пам’яті. Цього разу на обговорення було винесено історію існування батальйону «Нахтігаль», а зокрема сумнівну участь його вояків у кривавих погромах липня 1941 року. Присутнім було представлено унікальні документи, про існування яких мало хто й знав. Як виявилося, вони стали несподіванкою і для членів робочої групи істориків.

Але у той же час саме за їх допомогою, переконані науковці, можна розкрити процес творення міфів радянською владою.

— Нам вдалося, — каже представник галузевого державного архіву СБУ, кандидат історичних наук Олександр Іщук, — знайти архівний документ під назвою «До книги фактів». У ньому в хронікальній формі викладено події з 22 червня по вересень 1941 року. В описі справи тільки скупо зазначено: «Документ на українській мові». Тому тривалий час він і залишався непоміченим. Однак за історичною вартістю він виявився безцінним. Адже описує події саме того періоду, коли львівською землею пронеслися криваві акції проти євреїв.

Про причетність «Нахтігалю» до львівських погромів почали говорити вже після завершення Другої світової. Пік припадає на 1959 рік. На думку Володимира В’ятровича, радника голови СБУ, кандидата історичних наук, цьому є кілька пояснень. Найбільш імовірне — бажання урядів СРСР та НДР скомпрометувати одного з колишніх керівників батальйону Теодора Оберлендера, який на той час обіймав посаду міністра у ФРН. Його погляди різко розходилися з комуністичними ідеями. Як свідчать новознайдені документи, збирання доказів відбувалося у рекордно короткий час. Утім, в результаті їх набралося «аж» 19.

— При перегляді даних обвинувачувальних матеріалів, — каже пан В’ятрович, — в очі впадає одна деталь: свідків шукали по всьому світі, але тільки не у Львові, де «Нахтігаль» з Оберлендером мали чинити свої «злочини». А з тих, кого знайшли, лише троє були корінними львів’янами. Та система свого досягла.

У жодному з історичних документів, переконують учасники читань, немає реальних доказів причетності «Нахтігалю» до вбивств у Львові 1941 року. Навпаки, знайдено документ, у якому зазначено, що «Другий Великий збір ОУН висловився рішуче проти яких-небудь жидівських погромів, засуджуючи такі тенденції, як намагання окупантів відвернути увагу народних мас від корінних проблем визвольної боротьби». Все частіше науковці запитують: «Звинувачення проти «Нахтігалю» — правда чи політичні технології?» Історичні факти більше схиляють їх до другого варіанту.