Центр своєї діяльності майданівці мають перенести на місця, у міста й села, конкретними справами допомагати новому Президенту розбудовувати державу.
Такої думки дотримується сотник Вінницької сотні Артем Михайлов. Вінничани першими згорнули свої намети і повернулися додому. Зробили це ще до того, як Віталій Кличко, тоді ще претендент на перемогу у виборах очільника столиці, звернувся з пропозицією до учасників Майдану звільнити будівлю КМДА і вулицю Хрещатик. Чому вінничани, на відміну від інших, залишили Майдан?
— Майдан — це не просто територія, це душа країни, — каже десятник Вінницької сотні Руслан Пікіняр. — Нині він вже не має такої підтримки людей, як це було раніше. Якщо все так змінилося, значить, має змінитися і сам Майдан. Цим ми керувалися, приймаючи рішення про згортання своїх наметів.
Вінницька сотня мала на Хрещатику два намети. Вони були розташовані неподалік станції метро «Хрещатик». Встановили їх ще в середині січня нинішнього року. Кажуть, за час перебування у столиці через їхній підрозділ пройшли понад 2,5 тисячі земляків. Бували ночі, коли в наметах одночасно перебувало до 400 людей. Вінничани мали також польову кухню, генератори. Продуктами, водою та дровами їх забезпечували і кияни, і земляки.
— Приблизно за місяць до виборів уже було зрозуміло, що Майдан у такій формі, як нині, вичерпав себе, — продовжує Руслан Пікіняр. — Тому порадилися і вирішили згорнути діяльність. Дехто поспішив назвати нас зрадниками. Такі звинувачення чули не тільки в Києві, а й у Вінниці. Вирішили залишитися ще до виборів Президента, а після того стали лаштуватися в дорогу. 28 травня залишили столицю.
Студент-історик Вінницького державного педагогічного університету Артем Михайлов і будівельник Руслан Пікіняр переконані, що зараз треба розбудовувати державу не на Майдані, а на місцях. І робити це конкретними реальними справами. Тим самим підставляти плече новому Президенту.
— Важливо, щоби Майдан не скомпрометували, — діляться думками хлопці. — Бо туди зараз не відомо хто приходить. Буває, там навіть небезпечно перебувати. Чому? А хто знає, з якими думками з’являються невідомі люди? Чим вони дихають і який мають паспорт? Ніхто ж їх не контролює.
Розпускати Вінницьку сотню не мають наміру. Вона стане громадською організацією. Готова зібратися у будь-який час. Мають тісний контакт із 800 членами сотні. Найбільше їх з Іллінецького, Бершадського, Немирівського, Томашпільського районів. «Плануємо надалі займатися громадською роботою, будемо надавати допомогу людям у населених пунктах обстоювати свої права, — каже керівник сотні Артем Михайлов. — Особливо потрібна така допомога в селах, а на Майдані — що там уже робити? До того ж наша область межує з Придністров’ям, а там російська армія. Треба завжди бути напоготові. Тому ми не розпускаємо організацію, а навпаки, будемо її зміцнювати.
— Хто пройшов Майдан, тих можна назвати моральними авторитетами суспільства, — розповідає Руслан. — Зрозуміє мої слова тільки той, хто стояв на Майдані в ті тривожні дні й ночі. Дуже прикро, що помилки Майдану не враховують керівники АТО. Відсутність чіткої координації призвела до загибелі людей на Майдані. Те само нині бачимо на сході країни.
Фото з архіву Артема Михайлова.
Намет Вінницької сотні на Хрещатику.
