Хочеш перемогти ворога — виховай його дітей. Схоже, саме цим принципом керується окупаційна кримська влада, заходившись прискореними темпами русифікувати місцеві школи. Із квітня дітей привчають жити за московським часом — прокидатися на дві години (!) раніше й сідати за парти синхронно з їхніми однолітками із РФ. Усе інше начебто як і було. Тільки на звичних батьківських зборах в актовій залі тепер вивішують російський триколор. Для розуміння глибини моменту. А батькам уже не натякають, а кажуть відверто: навчання «на мові», складання ЗНО для вступу до українських вишів за нових обставин якщо не безглузді, то вже точно «не такі перспективні».
— Не знаю, чого тепер тут дітей навчать. Як змінити батьківщину, не виходячи зі своєї квартири? — з обуренням каже абсолютно російськомовний татарин — тато однієї з 11-класниць Євпаторії.
Його донька, попри всю антиукраїнську агітацію, цього року збирається вступати до київського вишу.
Такі, як він, незгодні, воліють мовчати або, принаймні, не так категорично висловлювати свою позицію. Вони тепер в опалі. Багато батьків абсолютно щиро, відкрито радіють новому статусу Криму і можливому переведенню українських шкіл на російську мову навчання (тим паче що навіть за кращих часів викладанням українською не було охоплено й десятої частини юних кримчан — якщо бути точним, за офіційною статистикою, державною мовою в АРК навчалося лише 7,2% школярів). Деякі тата й мами «тримають нейтралітет» — вони «не за, і не проти», вони просто змирилися і ще не розуміють, чим обернуться такі зміни.
На знак протесту гімназисти заспівали «Ще не вмерла Україна...»
Є й радикально налаштовані — мовляв, геть усе українське! «Одна з матусь на останніх зборах піднялася й запитала: а педагогічний колектив мінятимуть?» — розповідає колишній директор Сімферопольського НВК «Українська школа-гімназія» Наталя Руденко. Ще на початку квітня вона звільнилася за власним бажанням — під тиском місцевої самооборони.
«Після останніх подій у Криму наші діти просто ходили коридорами і співали гімн. На знак протесту, — згадує Наталя Руденко. — На початку квітня в гімназію приїздила міністр освіти Криму Наталя Гончарова. Спілкувалася з випускниками просто в класі, агітувала вступати до вишів РФ. Запитувала, хто складатиме ЗНО, а хто — його російський варіант — єдиний державний іспит (ЄДІ). Здається, тільки один хлопчик сказав, що буде складати ЄДІ, за що у відповідь почув від міністра «Браво-браво!». Бажання інших здавати ЗНО і вступати до українських вузів схвалення не викликало. По закінченні «довірливої педагогічної бесіди» старшокласники вийшли в коридор і хором заспівали «Ще не вмерла Україна...». Взагалі державний гімн серед наших гімназистів дуже популярний. Навіть на групі продовженого дня його співають. Самі. Просто так».
В АРК українські школи туляться в абияк пристосованих для цього приміщеннях дитсадків. І тільки одна — Сімферопольська — будувалась і створювалась саме як українська школа-гімназія, а згодом стала однією з найпрестижніших у Криму.
У квітні тут можна було спостерігати юрби батьків майбутніх першачків: тата і мами днювали й ночували біля школи, записувалися в списки черговиків, щоб улаштувати сюди своє чадо.
«Ми дуже довго боролися за те, щоб така школа з’явилася, — згадує Наталя Руденко. — Навіть на мітинги виходили. Фактично гімназія виникла завдяки ініціативній групі патріотично налаштованої української громадськості». Відкривав її особисто президент Леонід Кучма. «Золотими буквами «на скрижалях» у нас записано й ім’я Володимира Константінова (нинішнього спікера Держзборів новоспеченої російської «губернії». — Авт.), чия фірма виграла тендер на будівництво школи, — каже Наталя Руденко. — Я добре пам’ятаю, як він працював лопатою в нас на суботнику. Скинувши сорочку й витираючи піт, саджав дерева біля гімназії».
Наразі пан Константінов мав би «у поті чола» захищати те, що він посадив і побудував. Адже згідно з новою Конституцією Криму, під якою стоїть його автограф, українська мова поряд з російською і кримськотатарською визнається на півострові державною. І якщо місцева влада все-таки збирається жити за законами, — хоч за колишніми, київськими, хоч за новими, московськими, — то вона зобов’язана захищати права українців Криму навчатися рідною мовою. Тим більше державною!
Тим часом прокремлівська громадськість запекло вимагає відкрити в Сімферопольській українській гімназії російські класи — РАЗОМ або навіть ЗАМІСТЬ українських. «Хоча в місті існує 60 російськомовних шкіл, а українська — лише одна. Є ще українські класи в окремих школах, але їх зараз закривають, — пояснює Наталя Руденко. — Нещодавно тат і мам наших гімназистів чиновники з міськвно зібрали в актовій залі й провели так званий моніторинг — вивчали думки батьків. Заявили: ви вступали до української школи, але тепер обставини змінилися. Якщо є бажання організувати для сина або дочки навчання мовою Пушкіна та Лермонтова, пишіть заяви. Цікаво, що в місті такий моніторинг провели тільки в нашій школі. Мені розповіли, що зразок заяви про переведення на російську мову навчання було підготовлено заздалегідь...».
За інформацією кримських журналістів, підписали такі папери батьки лише однієї третини гімназистів. «Але тата й мами поступово здаються. Їм обіцяють великі перспективи, — пояснює Наталя Руденко. — У Росії, мовляв, абітурієнтів із Криму приймають просто так. Не потрібно тепер писати ні наше ЗНО, ні російський ЄДІ, склав випускні в школі — і все. Йде шалена пропаганда. Їдьте, мовляв, у Росію, там вам допоможуть матеріально. Московський університет, Санкт-Петербург — усі дороги відкриті, увесь російський світ біля ваших ніг. Ніхто не розповідає, яке дороге місто Москва і як там вижити зі середньокримськими статками».
У Міністерстві освіти України прокоментували ці обіцянки так: «Хотіли б ми подивитися на кримських абітурієнтів, яких без ЄДІ зарахують на бюджет у престижні російські університети! Не виключено, щоправда, що їх з радістю приймуть не занадто авторитетні ВНЗ Калуги, Рязані, Таганрога та інших провідних світових центрів освіти.
За Перекоп не підеш — ЗНО не пройдеш
Натомість головна освітянка Криму Наталя Гончарова ще в березні бадьоро озвучила три варіанти вступу для випускників АРК. По-перше, школярі можуть скласти єдиний державний іспит (на території Севастополя вже упродовж чотирьох років працюють центри ЄДІ, тепер створять додаткові). Можуть піти іншим шляхом: скласти вступні іспити у вузах РФ, куди їх зарахують на конкурсній основі з урахуванням середнього бала атестата.
Третій варіант передбачає складання ЗНО — для тих, хто вибере українські виші. Ось тільки на півострові таке тестування проводити не збираються. Занадто вже поспішає окупаційна влада розрубати всі нитки, що зв’язують молоде покоління кримчан з Україною...
Учителі розповідають, що цього року випускникам місцевих шкіл начебто мають видати відразу два атестати — український і російський. У будь-якому разі особливих преференцій абітурієнтам наявність двох «корочок» не дає.
«Скласти ЄДІ та вступити за його результатами до московських або пітерських ВНЗ можуть хіба що діти, які навчалися в Криму за російськими програмами (вони істотно відрізняються від наших). А це тільки Севастополь. Там давно працює російська школа, яка займається за програмами РФ, але вчаться тут діти військовослужбовців і цивільного персоналу ЧФ, — пояснює координатор Громадянської мережі «Опора» Ольга Стрелюк. — Тільки вони й зможуть скласти ЄДІ. За два-три місяці визубрити все по-новому не вийде».
Отже, у кожному із запропонованих трьох варіантів вступу є свої «підводні камені». Здати ЄДІ на рівні з однолітками із РФ кримчани не зможуть, а щоб написати ЗНО, їм доведеться виїхати на континентальну Україну. За таких умов випускники ризикують взагалі «пролетіти» із вступом.
Скасування ЗНО — сигнал до повернення неприхованої корупції при зарахуванні до кримських вишів, де вступна кампанія зведеться до конкурсу батьківських гаманців. Понад те, як твердять в Міносвіти, видані на окупованій території російські дипломи не визнає жодна цивілізована країна. Зрештою півострів ризикує стати постачальником дешевої, некваліфікованої робочої сили для окупантів. «Нове покоління просто позбавляють права вибору на гідне життя», — підсумовує Ольга Стрелюк.
— На дітей чинять тиск психологічно! — переживає батько 11-класниці 29-ї Севастопольської школи і просить не називати її імені. — По-перше, усіх прийшли централізовано фотографувати на російський паспорт. Моя донька сказала, що в неї уже є один (у 16 років одержала документ із «тризубом»), а надалі всі питання вирішуватиме разом з батьками. Потім директор школи зажадала від усіх випускників повідомити, куди, до якого ВНЗ вони збираються вступати. Моя написала, що до українського. Знову пішли коментарі від учителів: мовляв, навіщо це робити, коли ми вже в Росії.
На сімейній раді вирішили, що ЗНО дівчинка все-таки складатиме, причому вже під час вступу до вишу. Таку можливість обіцяє надати кримським випускникам українське Міністерство освіти. «Побоюємося, що коли вона виїде на материк раніше, то назад її вже можуть не впустити, — пояснює батько. — Я військовослужбовець, із дружиною і молодшою дочкою виїхав у Херсон. Старша залишилася довчитися в АРК. Одна. Раз на два тижні до неї приїжджає моя теща — провідати».
Дівчинка закінчує російськомовну школу, де українська вивчалася за додаткову платню як факультатив. Через кілька тижнів після так званого референдуму про статус півострова факультатив закрили.
Після анексії Криму не уникли змін навіть уроки фізичного виховання, з гіркотою каже Наталя Руденко. Російський прапор над українською гімназією в Сімферополі вивішувати не поспішають, зате суворого ідеологічного «зачищення» зазнав спортзал. Портрети Віталія Кличка і Василя Вірастюка, які висіли там, уже зняли. Хочуть зітерти ластиком будь-яке нагадування про Україну.
Думка експерта
«Що є найбільшою загрозою? Насамперед, позбавлення випускників шкіл АРК можливості вступити до українських вишів. Можемо втратити ціле покоління, — каже Ольга Стрелюк. — Добре, що є свідомі батьки, які мають бажання і кошти відправити дітей на материк для складання ЗНО. А якщо не мають? Або просто не розуміють, для чого це потрібно?»
Офіційно
Заступник міністра освіти Павло Полянський: «В умовах окупації в Криму під загрозою опинилися навчальні заклади з кримськотатарською та українською мовами навчання. Упродовж багатьох років, незважаючи на демографічну кризу, мережа таких закладів залишалася стабільною: у 2004 році функціонували 437 шкіл з російською мовою викладання (де навчалося 248,6 тис. дітей); 14 — з кримськотатарською (5,8 тис. учнів), 7 — з українською (8,7 тис.). Цьогоріч ці показники становлять відповідно 414 (190,5 тис. учнів), 15 (5,5 тис. учнів) та 8 шкіл (13,6 тис. учнів). Вважаю, що збереження мережі шкіл з навчанням кримськотатарською та українською мовами в окупованому Криму повинно бути предметом особливої уваги не лише з боку офіційного Києва, а також Ради Європи та інших міжнародних інституцій».
Розподіл учнів денних шкіл АРК за мовами навчання
Питома вага школярів, які навчаються українською мовою* — 7,2 %
Питома вага школярів, які навчаються російською мовою — 89,5 %
Питома вага школярів, які навчаються кримськотатарською мовою — 3,3 %
*З урахуванням українських класів у школах з кількома мовами навчання
(За даними Держкомстату на початок 2013—2014 навчального року).
Структура денних загальноосвітніх закладів Криму* за мовами навчання
Загальна кількість денних загальноосвітніх навчальних закладів — 558
Школи з українською мовою навчання — 7
Школи з кримськотатарською мовою навчання — 15
Школи з російською мовою навчання — 354
Школи з кількома мовами навчання — 182
*За винятком м. Севастополя (За даними Держкомстату на початок 2013—2014 навчального року).
Інфографіка Євгена ХИЛЯ.
