Про волинське родинне коріння Маршалка Сейму Республіка Польща Влодзімєжа Цімошевича «Голос України» писав 13 травня.
У селі свого дитинства Жабці мати Влодзімєжа Цімошевича не була з 1944-го. Тоді сімнадцятирічна Тереза Малиновська пішла з польським військом визволяти свою рідну Отчизну. Юна телеграфістка дійшла з Армією Людовою до Берліна. Життя складалося так, що відвідати рідні місця не могла багато десятиріч. Давня її мрія збулася аж у травні 2005 року...
На колишньому подвір’ї Героїма і Ганни Малиновських, як і колись, рясно квітують молоді яблуньки і вишні. Вціліли льох, стара криниця. А ось від ставу, через який до їхньої хати можна було добратися лише кладкою, нічого не залишилося. А скільки ж то разів Тереза та її брати і сестри купалися в його прозорих водах!
Готуючись до прийому дорогих гостей, нові власники колишньої хати Малиновських Дмитро і Софія Михальчуки (їх просторий цегляний будинок стоїть поруч), завбачливо поставили в старій оселі букети квітів, деякі побутові речі: прядку, праску на вугіллі, старі килимки. Вони мали б нагадати гості часи її дитинства. Про Жабку Цімошевичам тепер нагадуватиме не лише розмова і спогади за щедрим столом, а й кущ шипшини, який господарі викопали їм на подвір’ї. Тепер він ростиме на сільському обійсті Цімошевичів під Варшавою.
З панею Терезою того дня ми побували і на кладовищі в Ківерцях, де 1941 року похоронили її матір. Шкода, але рідну могилу вона не знайшла. Адже поставити надгробок Малиновські тоді не змогли. Думали, зроблять після війни, але не вийшло.
Дорогою з Луцька в Ківерці пані Тереза пильно вдивлялася в місцеві краєвиди. Однак мало що нагадувало їй часи дитинства, юності. Час змінив все довкіл. Лише двічі пожвавішала поважна гостя.
— Зачекайте, це ж залізничний міст на Ковель? — захвилювалася пані Тереза на під’їзді до Ківерців. —У 1944 році біля нього радянська частина багато фашистів знищила. Пам’ятаю, скільки взимку 1944-го їхніх трупів тут лежало.
Ще раз пані Тереза ожила лицем біля костелу в Ківерцях.
На згадку пані Терезі залишився і подарунок від Голови Верховної Ради України Володимира Литвина — розкішна українська хустка і букет весняних квітів.
Волинська область.
