Луганська область. У Теплогірську збереглося дві пам’ятки, пов’язані зі стахановським рухом: знак у тому місці, де в 1935 році молодий Олексій Стаханов установив свій рекорд, і копер шахти «Центральна-Ірміне» — батьківщини робочого руху, що сколихнув світ. Саме вугільне підприємство в часи реструктуризації закрили і знесли з лиця землі. А копер залишився.
Коли шість років тому руйнували будинки закритої шахти, компанія «Укрдержреструктуризація», що займалася ліквідацією підприємств вугільної галузі, попросила в уряду України додатково 4 мільйони гривень для знесення копра колишньої «Центральної-Ірміне». Монолітна споруда заввишки 120 метрів виготовлена із залізобетону й руйнуванню піддавалася важко. Підірвати її було неможливо, а знищити відбійними молотками, як пропонували, виявилося справою дуже трудомісткою. Вихід підказав міський голова Теплогірська: навіщо викидати на вітер державні кошти, якщо копер ще може послужити населенню? Капітального ремонту залізобетонна махина не потребуватиме ще років сімдесят, а за цей час її можна використовувати, наприклад, як водонапірну башту. Чи зробити пам’яткою, вартою уваги туристів. Ідей багато. Міська виконавча рада запропонувала уряду передати башту в комунальну власність Теплогірська, а взамін виділити із заощаджених грошей кілька мільйонів для газифікації населеного пункту, що неабияк постраждав від реструктуризації вугільної галузі. Рахункова палата Верховної Ради заборонила тоді вносити будь-які кошти в будівництво чи ремонт існуючих споруд на території закритих шахт. Гроші спрямовували лише на ліквідацію об’єктів вугледобувної галузі. Про створення робочих місць, екологію та подальшу долю населення не йшлося.
Час минає, а копер так і стоїть нічийний і, головне, не використаний для потреб громади. Нині міська влада хоче повернутися до своєї пропозиції і відвоювати його. Нові керівники країни, кажуть, вміють непогано рахувати.
