Наприкінці 1942 — початку 1943 року партизанський загін «За Перемогу» був з усіх боків оточений силами фашистів, що значно переважали. Два дні і дві ночі при 25-градусному морозі ми відбивали десятки атак, нас цілодобово обстрілювала артилерія, а на світанку — бомбувала авіація. В таборі не було жодного місця, непошкодженого артилерійським обстрілом, бомбардуванням. Було багато поранених, а смертельне коло звужувалось і звужувалось. Здавалося, абсолютна безвихідь...
Вихід був один: або прорвати кільце, або усім загинути. А щоб прорвати кільце, необхідно було знищити декілька кулеметно-мінометних гнізд, які оточували нас. Вирішили в нічний час підповзти до них по снігу і гранатами та ціною власного життя знищити. Всі розуміли, що шансів вижити при цьому практично не було.
Для виконання цього завдання відібрали добровольців і сформували декілька груп по 6—7 осіб. Шість наших комсомольців, яких я очолював, знищили кулеметно-мінометні гнізда, живих нас залишилося лише двоє, і то поранені. Але ми прорвали кільце.
Нам стало відомо, що на залізничній станції Ігнатпіль зупинився фашистський ешелон з армійською частиною, яка прямувала на фронт. Війська з ешелону спрямували проти нас.
Командування партизанським загоном поставило завдання перед групою В. Колісника будь що затримати цю армійську частину.
На шосейній дорозі Ігнатпіль—Усово партизани влаштували німцям засідку. В жорстокому бою, який точився цілий день з переважаючими силами ворога, мужньо і до останнього билися народні месники. Ворог відступив, але і вся група загинула. Поранені В. Колісник і М. Таргонський підпустили до себе фашистів і разом з ними підірвалися гранатами.
Загін вийшов з оточення, і ми з важкими боями вирушили до Білорусії, до району Пінських боліт.
Сила будь-якої держави в силі духу її народу, його патріотизмі.
Це була боротьба не на життя, а на смерть. Справді, ми гинули, щоб не загинути. Без Перемоги над фашизмом не було б сьогодні України не тільки як суверенної держави, а й української нації як етносу.
Ось така правда про Велику Вітчизняну війну...
Іван БОНДАРЧУК,колишній командир розвідувально-диверсійної групи Житомирського партизанського з’єднання ім. Щорса, Герой Соціалістичної Праці, кандидат економічних наук.