Чорнобильське лихо, яке майже двадцять років тому сколихнуло світ і змусило мігрувати сотні тисяч наших співвітчизників, й досі нагадує про себе. Адже на велетенських просторах навколо ЧАЕС, особливо в так званій зоні відчуження, накопичилися тонни небезпечних для людей радіонуклідів. Щоб вони з повітрям та водою не розносилися, на варті стоять підрозділи МНС, науковці, виробничники спеціалізованих підприємств і організацій.
З-поміж багатьох заходів, спрямованих на здійснення радіоекологічного моніторингу, пріоритетною залишається водоохоронна діяльність, оскільки до 90 відсотків радіонуклідів за межі зони відчуження виноситься водним шляхом. Саме тому 1992 року на лівому березі заплави річки Прип’ять звели дамбу, що дає змогу захистити до 20 квадратних кілометрів площі. А через сім років здали в експлуатацію першу чергу водозахисних дамб і на правому березі, що убезпечило регіон від найбільшої після аварії на ЧАЕС весняної повені.
Роботи на правому березі тривали всі ці роки і лише тепер завершилися. До того ж за наші кошти, бо передбачених трьох мільйонів доларів для Чорнобильського фонду ООН ми так і не дочекалися.
