Прийняти душ після зміни Олександрові Іщенку, гірничому робітникові очисного вибою шахти «Південнодонбаська №1», випало лише через дванадцять годин. І не в рідній лазні, а в опіковому відділенні Донецького інституту невідкладної та відновної хірургії АМН України. Олександр — один із потерпілих внаслідок аварії, яка сталася у середу ввечері.
— Перше, що я бачив, — іскри, — згадує гірник. — Ще подумав: мабуть, кабель «стрельнув». Потім — ударна хвиля. Полум’я я не бачив, лише іскри. Все плавиться, очі заплющив. Лампу, каску збило. Ще добре, я у рукавицях був, руки не згоріли. Ліг обличчям у «мачмалу» (мокрий штиб), відійшов трохи. Виходили втрьох: я, Сергій Бєлоножко і Василь Гребенік. Ішли по наших стрічках, кілометра півтора до нульової стрічки. Там на нас чекали чоловік десять. Зібралися разом і вийшли на поверхню. Перше, що зробили, — влаштували перекур. А потім до медпункту. Я сказав жінці, що побував у пеклі.
Дружина Олександра Лариса дізналася про аварію о другій ночі. Уже вранці була в лікарні. Найбільше, каже, вразило, що на обличчі чоловіка згоріли вуса. Інтенсивне лікування потерпілих почали з перших хвилин надходження до відділення, гігієнічні процедури (а шахтарів доставили у брудних робах) відклали на ранок.
Василь Гребенік працює під землею двадцять років, але не пригадує таких аварій. «Бувало, шматок породи чи вугілля випаде, але це я не вважаю за аварію», — каже гірник. Під час вибуху йому дуже обпекло руки, і включитися в саморятувальник допомагав напарник Сергій Бєлоножко. Тепер вони лежать поруч у палаті. «Ні з того ні з сього штовхнуло щось у спину, відкинуло, — розповідає Сергій. — Упав, ударився головою сильно, каска злетіла. Вона все одно прив’язана на ремені. І всюди полум’я, горить по виробці. Дивлюся, пробивається світло «коногонки». Знайшли один одного із Василем Степановичем за голосом. І стали помаленьку виходити».
— За ніч до нашого опікового центру було доставлено 19 потерпілих, — сказав директор Інституту невідкладної та відновної хірургії Владислав Гринь. — Четверо у вкрай тяжкому стані, із них двоє — у критичному стані. 9 пацієнтів у тяжкому стані, шестеро — у стані середньої тяжкості. У всіх опіки різного ступеня, у тому числі — опіки дихальних шляхів, бо вибух стався у замкненому просторі. Є переломи. Все необхідне для надання допомоги у нас є. По-перше, інститут має недоторканний запас медикаментів для екстрених випадків; по-друге, управління охорони здоров’я обласної держадміністрації долучило Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який профінансував лікування шахтарів.
Начальник обласного управління охорони здоров’я Олександр Аніщенко в інтерв’ю кореспонденту «Голосу України» запевнив, що сили й засоби для врятування потерпілих залучено. Ще 11 гірників перебувають в обласній лікарні профзахворювань. «Там люди із середнім ступенем ушкодження — отруєння чадним газом, — сказав начальник управління. — Все іде за планом: спочатку терапія, потім реабілітація».
Як уже писала наша газета, 8 грудня близько 21 години на шахті стався спалах метану. Один гірник загинув, 30 доставлено до лікарень. Усього в шахті перебували 285 працівників. На цей час гірничі роботи в шахті зупинено. Розпочато комплексну перевірку стану промислової безпеки всіх гірничих виробок. Востаннє велика аварія на шахті «Південнодонбаська №1» сталася 29 червня 1991 року — тоді внаслідок загоряння конвеєрної стрічки виникла пожежа. Загинули 32 гірники.
