На Південноукраїнській АЕС — аварія. Горить головний маслоблок у машинному залі турбогенератора №1. Стався викид в атмосферу радіоактивних продуктів. Сильний вітер відносить радіоактивність до Південноукраїнська. Наслідки можуть бути невідворотні.
Слава Богу, все це — не в реальності. Це сюжет комплексних навчань органів управління і сил цивільної оборони з ліквідації наслідків аварій на АЕС. Навчання такого рівня і масштабу відбуваються в Миколаївській області вперше за десять років. Їх мета, каже начальник головного управління МНС України в Миколаївській області генерал-майор служби цивільного захисту Микола Поступальський, — проаналізувати і визначити готовність сил і засобів цивільної оборони до надзвичайної ситуації на потенційно небезпечному об’єкті.
З групою журналістів прибуваємо до місця навчань, на Південноукраїнську атомну станцію. Мені цікаво, адже мої пізнання в цій області обмежені піонерською «Зірницею» і курсом у школі з одяганням ненависного протигаза.
Перший пункт навчань — командно-штабне засідання. У залі перебувають люди з обласних управлінь, відомств. Кожний виступає з доповіддю про дії в надзвичайній ситуації: оповіщення населення, організація зв’язку, медзабезпечення, радіаційна розвідка, охорона порядку, інформування влади та інше. А головне — локалізація і ліквідація наслідків аварії.
Слухаю доповідачів, відзначаю: якби таку нараду проводили у надзвичайній ситуації, то навряд чи її вдалося б нейтралізувати. Надто вже багатослівними здалися виступи. Дехто починав ледь не з історії створення відомства! Хто звик до «засідалівок», не дуже-то готовий до оперативності.
А ось хто справді працює оперативно, то це підрозділи пожежних частин. На 13.00 ми прибуваємо на місце події, до машинного залу першого енергоблока. Повідомлення про пожежу надійшло саме в цей момент. Через хвилини, а точніше о 13.06, примчали пожежні машини з рятувальниками частини №14 з охорони станції. Вони перші входять в умовну зону вогню. Біжу поруч з керівником гасіння пожежі. Він моментально оцінює обстановку і повідомляє по рації: «Горить масло на площі 300 метрів, створилася загроза поширення, пожежа вищої, третьої, категорії складності!» А рятувальники в цей час уже розгортають стволи, починають пінну атаку, засипають спеціальним порошком, охолоджують конструкції потужними лафетними стволами.
— Наслідки такої пожежі насправді були б катастрофічні, — каже представник оперативно-координаційного центру головного управління МНС Дмитро Жиголін. — Адже якщо не зупинити пожежу, цех просто зруйнується. Та не це найстрашніше. Можлива зупинка реактора, викид радіоактивних речовин і розрив самого реактора.
У кількох метрах від «пожежі» — оперативний штаб. Сюди надходить уся інформація про гасіння. Начальник штабу викрикує завдання по рації, не перериваючись, записує інформацію, віддає накази підлеглим. Чую: «У роботі всі три стволи», «Готовий транспортний коридор для дезактивації», «Почато пінну атаку», «Зал герметизовано», «Реакторну установку заглушено». Тут-таки, у штабі, довідуюся: є перший потерпілий, обмотник цеху. Із сиреною під’їхала «швидка», надали першу допомогу, обмотника відправлено до лікарні.
Водночас у самому Південноукраїнську триває евакуація. Повідомлення про пожежу передають по радіо і ТБ, через гучномовці. Паніки немає. Евакуйовані — студенти місцевого технікуму. З речами вони залишають гуртожитки, сідають в автобуси. Транспорт формується в колони і їде за місто, в село Мигія сусіднього Першотравневого району. Під’їжджаємо до Мигії, там проміжний пункт евакуації. Люди і машини проходять дозиметричний контроль, санобробку. Евакуйовані змінюють заражений одяг на новий, після чого переїжджають до Первомайська, за 30-кілометрову зону. На цьому навчання закінчуються.
Можливо, побачене і нагадало вже забуту гру «Зірниця». Можливо. Якби не кілька моментів. Вразив масштаб навчальної операції: сотні рятувальників, десятки автомобілів пожежної техніки. Усі діяли злагоджено і впевнено. Умовну пожежу загасили за 40 хвилин. І в тому, що кожний розумів серйозність того, що відбувається, сумнівів не було. А коли останній рятувальник вийшов з «поля бою» і вимовив крізь піт, що заливав очі: «Пожежу ліквідовано», сумніви розвіялися й у журналістів. Рятувальники врятують. Але ліпше, щоб їм не довелося цього робити.
Миколаївська область.