«Яснозір’я — село велике. Від межі до межі — одинадцять кілометрів. Мешканців — майже чотири тисячі осіб. З них — 700 дітей», — представила «візитівку» сільської громади голова Лідія Поповиченко. Село повністю газифіковане. Є тут дільнична амбулаторія із стаціонаром на 15 ліжок, будинок культури, школа, дитячий садок. Зберігають яснозірці й сільський музей, який цієї весни причепурили «головиха» з ентузіастами. Гуртом обгородили і впорядкували сільські кладовища.
Найбільша проблема для мешканців Яснозір’я — безробіття. Колись потужний місцевий колгосп-мільйонер, а тепер СТОВ-«середняк», не може забезпечити всіх сільчан ні роботою, ні добрим заробітком. У центрі зайнятості стоїть на обліку понад сто осіб. Насправді безробітних набагато більше. Поки що виручає підсобне господарство. Добре, що за три десятки кілометрів черкаські базари. І яснозірці з раннього ранку вирушають туди хто з молоком чи сметаною, а хто з городиною. Молодь шукає кращого життя за кордоном. Старі люди, котрі залишилися без опіки, — то також турбота сільської ради.
— У селі всього п’ять дрібних підприємців, — вела далі Лідія Іванівна. — Є один фермер. Землю йому виділили на піску, тож в інших нема охоти добиватися господарювати самостійно...
І ще одна ахіллесова п’ята Яснозір’я — відсутність комунальної служби. При сільраді немає ні свого трактора, машини чи бульдозера. Хоч у деяких сільських дворах цієї техніки не бракує. Створити б приватне обслуговуюче господарство — тоді не боліла б у сільрадівців голова за чистоту вулиць та громадських місць. Однак це буде згодом, — упевнена Лідія Поповиченко.
Черкаська область.
