Медичне обслуговування киян відрізняється від медичної допомоги, яку отримують жителі регіонів. У столиці ця допомога і доступніша, і різноманітніша, і дорожча. Щоправда, і фінансуються лікувальні установи з місцевого бюджету краще, ніж на периферії. При цьому скарги столичних жителів на «безплатну медицину» співзвучні невдоволенню громадян з інших регіонів України.
Заступник голови Київської міської держадміністрації з питань охорони здоров’я і соціального захисту населення Валерій Бєдний прокоментував ситуацію на простому прикладі.
Сьогодні на лікування одного пацієнта в стаціонарі з бюджету міста виділяється 4,5 грн. на день. Але діагностичні обстеження коштують куди дорожче. Рентгеноплівка — мінімум 5 гривень. За це хворому доводиться платити самому. Та ця плата називається благодійним внеском.
Тому при плановій госпіталізації (цей приклад теж озвучив В. Бєдний) пацієнту, не соромлячись, кажуть: ви маєте заплатити 150 грн. за кожний день перебування в стаціонарі і 4 тисячі за ліки, яких у нас у лікарні немає — вони продаються в аптеці.
За словами заступника голови КМДА, на потреби охорони здоров’я Київ витрачає 475 млн. грн. на рік. І це лише 1\3 від потреби. Виходить, що решту 2/3 так чи інакше компенсують пацієнти.
У Києві в 2004 році хочуть провести експеримент із соціального медичного страхування. Ця ідея витає в повітрі з 1997 року. Ініціатива йде від міськадміністрації. Та без законодавчого дозволу Верховної Ради це неможливе.
Валерій Бєдний стверджує, що страхування зробить нашу медицину багатшою. Знову-таки перетворення Попелюшки на принцесу планується здійснити нашими руками, а точніше за допомогою введення п’яти- чи семи- (це поки що не вирішено) процентного податку на медичне страхування, який справлятиметься із заробітної плати. Хто його буде платити: чи роботодавці, чи самі громадяни, чи пропорційно, теж поки неясно. Ці гроші підуть у спеціальний фонд. Прототипом такого фонду сьогодні є лікарняні каси. Планується акумулювати в страховій скарбничці практично ще один медичний бюджет міста, близько 400 млн. гривень.
У цих благих, з погляду міськадміністрації, намірів є свої плюси і мінуси. Позитив експерименту, на думку Бєдного, полягає в тому, що він дозволить підняти зарплату медперсоналу і тим самим стимулювати їх до праці. Адже, як з’ясувалося, навіть столичні лікарні відчувають дефіцит у кадрах, особливо в сестринському персоналі.
У рамках страхування медичні установи зможуть вільно розподіляти фінанси. Нині головлікар лікарні, одержуючи гроші в цільовому порядку на харчування, не вправі витратити їх на закупівлю медикаментів.
А пацієнт, маючи страховий поліс, буде незалежним від лікаря.
Утім, перешкодити впровадженню страхової системи медобслуговування, вважає Валерій Бєдний, може психологія громадян, які звикли одержувати допомогу безплатно. Та й багато медиків не бажають відмовлятися від напрацьованих тіньових стосунків з пацієнтами і легалізувати оплату своєї праці.