Традиція влаштовувати у Чернівцях на Петра і Павла Петрівський ярмарок сягає 1786 року. Торжище зазвичай відбувалося на Аустрія-пляці чи, як площу називали селяни, — на Вострому пляці. Практикувалися і одноденні Петрівські ярмарки у буковинських селах. Сам торговельний процес не був основним на торжищах —місцеве парубоцтво ближче до завершення завжди влаштовувало танці, гойдалки, ритуальне викочування пивних бочок. Поїздка до Чернівців на Петрівський ярмарок була великим подарунком для слухняної дітвори, бо вже тоді у місті працювали різноманітні механічні атракціони, і малюкам не було більшого щастя, аніж «проїхатися на конику».
З огляду на те, що Чернівці розташовані на перетині торговельних шляхів із Сходу на Захід, на Петрівському ярмарку завжди були представлені найрізноманітніший крам, реманент, тканини, австрійські та східні солодощі. Місцеві селяни вивозили мед, копченості, ковбаси, бринзу та курей... Також із сіл привозили руно, вовняні ліжники, вироби із шкіри та деревини, кераміку та домоткане полотно. На Петра і Павла приїздили купці із сусідніх Молдови, Румунії, Польщі, Німеччини.
Так було до 1940 року. У радянський період Петрівський ярмарок не збирали, адже був приурочений до релігійного свята Петра і Павла. З настанням незалежності міська влада відновила шановану нашими предками традицію.
Цьогорічний Петрівський ярмарок, який традиційно відкривається щороку в Парку імені Т. Г. Шевченка, зібрав уже звичних дійових осіб: місцевих виробників меблів, взуття, одягу, пекарів-кондитерів. Чернівецькі ресторани взяли участь у щорічному конкурсі на кращий заклад. Змагалися між собою духові оркестри та троїсті музики, а у Містечку майстрів зацікавлені пані переглядали сувенірний крам: вироби з глини, зразки різьбярства, жіночі прикраси з різноманітного матеріалу, рушники та хатнє начиння — бербениці, діжки, ковші, горнята. Юні відвідувачі крутилися коло кондитерських рядів та цукерок місцевої фабрики «Буковинка», а їхні татусі вели бесіду за гальбою пива на теренах пивного фестивалю. Не обійшли увагою чернівчани та гості міста м’ясо-ковбасні ряди, де виставили свою продукцію лідери переробної галузі й прості сільські цехи. Жваво розкуповували запашні короваї, випечені пекарями спеціально на ярмарок. Утім, не хлібом єдиним жива людина...
Ганна Морар представляла на ярмарку відділ ужиткового мистецтва Спілки художників України.
— Хто автор такого дивного орнаменту на ось цій крайці?
— Молоді майстри, які шанують свій родовід, а вдячні бабусі і мами передають їм своє мистецтво. І воно не зникає. Бачите ці рушники? Таких не купите ніде, це наші художники знімають копії зі старих рушників, а вже наші майстрині вишивають їх із молодим натхненням. Ніколи ми не бачили стільки направду зацікавлених очей, як на цьому ярмарку. Народна вишивка нині в моді, люди дедалі більше прикрашають свої оселі народною вишивкою, килимами, ковкою. Як сказав один молодий художник — Україна повертається...
...А тим часом на Петрівському ярмарку переважають меркантильні поривання, і продавці, і покупці поволі підтягуються до генделиків та павільйонів пивного фестивалю, а поблизу ресторанного конкурсу вирує справжній храм. Хоча свято Петра і Павла не є храмовою датою для Чернівців. Навіть дощ не годен спровадити учасників дійства додому, адже ще треба встигнути на конкурс модельних зачісок, де творять наймодніші молоді перукарі міста, на юнацький футбол, на змагання гирьовиків — потужних буковинських легінів, яких активно підтримують сім’ї і сусіди, та на концерт колективів художньої самодіяльності області.
А увечері у світлі прожекторів ярмарковим містом буде правити його нова генерація — у центрі розпочнеться масштабна міська дискотека, дратуючи тих, хто наярмаркувався удень, та міліціонерів, яким святкувати випало завтра.
