Помилки завжди простимі,коли маєш силу їх визнати.
Ф. Ларошфуко.
Переконаний: тисячі співгромадян готові днювати й ночувати на Різницькій, аби тільки їх прийняв і втрутився у їхні справи особисто Генеральний прокурор. Жертви чиновницького свавілля ще вірять у доброго пана, від якого челядь приховуює народні біди й негаразди. Пам’ятаєте? «Вот приедет барин, барин нас рассудит. Барин сам увидит...»
Та на всіх, ясна річ, уваги Генпрокурора не вистачає, як би він сам того не хотів. Тому на очі йому потрапляють, певне, суперважливі справи чи вкрай настирливі заявники.
Серед щасливчиків, на чиї прохання зважили підлеглі Святослава Піскуна, виявились банкіри з Акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк».
Я, зрозуміло, не можу стверджувати, що Генпрокурор зустрічався з ходаками установи. Далекий від думки, що керівник Генеральної мав змогу детально вивчити ситуацію та одноосібно прийняти рішення. Для того платники податків і утримують чисельний апарат у кожному відомстві, щоб державні мужі переймалися державними інтересами, а не відволікалися на приватні справи. Гадаю, хтось із підлеглих уважно, всебічно, грунтовно і об’єктивно вивчав чиєсь «прошеніє» щодо «Укрсоцбанку», після чого подав відповідний документ начальникові на підпис. Генпрокурор щодня ставить його під десятками. Але хто може припустити, що підписує він папери, не читаючи їх? Це було б, м’яко кажучи, несолідно і безвідповідально, чи не так?
Втім, трапляються казуси, про які кажуть: «Лихий попутав». Яке ім’я у того лихого — розбиратися не мені. Але Святославу Михайловичу таки удружили — поклали на підпис документ, який дивує і викликає безліч нериторичних запитань. Про це нижче, а зараз про директора, який, мов шкодливий кіт,
знав, чиє сало брав
У грудні 1997-го президент, він же генеральний директор ЗАТ «Броварський завод пластмас» Іван Токар мав необережність, як зараз стверджує, в інтересах підприємства ковтнути гачок з приманкою від ТОВ «Еста». Його керівництво загорілося отримати 250 тисяч доларів кредиту в Подільському відділенні «Укрсоцбанку» і попросило Токаря передати АКБ під заставу дев’ятиповерхову адмінбудівлю. Що мав зробити уповноважений акціонерами керівник? Діяти згідно зі статутом і чинним законодвством, яке передбачає передачу майна товариства під заставу лише за рішенням зборів акціонерів. Токар учинив по-своєму: він надав нотаріусу витяг з протоколу загальних зборів, які начебто вирішили передати корпус заводу площею 5000 кв. м і вартістю майже 4,5 млн. гривень під заставу.
Зборів, як ви здогадалися, ніхто не проводив. Токар узяв на себе ще один гріх, підписуючи договір застави: будівля була оцінена в 758 тисяч гривень. А чергове ноу-хау спритників, які діяли за спинами майже півтисячного колективу заводу і акціонерів, гідне вивчення на юрфаках. ТОВ «Еста» уклало з банком кредитний договір № 24 12 грудня, а договір застави, під яку, власне, і видавався кредит і на який сторони посилалися у згаданому договорі № 24, — лише через три дні.
В обумовлений тримісячний строк «Еста» гроші не повернула. Настав червень 1998-го, а банк отримав лише частку боргу. Його керівництво, чомусь забувши про позичальника, згадало про заставодавця. І пред’явило претензії. А в липні акціонери дізналися про неблаговидні дії свого президента. Шоковані, вони звернулися до обласної прокуратури з проханням розслідувати факт посадового підлогу, попередньо розпрощавшись із керівником на позачергових зборах. Правоохоронці довгенько розслідували кримінальну справу, бо, з’ясувалося, пан Токар не один раз зловживав службовим становищем.
Броварський місцевий суд за кілька злочинів позбавив волі колишнього президента на п’ять років.
Адмінкорпус муляє очі
У червні 2001-го арбітражний суд столиці за позовом ЗАТ «Броварський завод пластмас» до АКБ і ТОВ «Еста» визнав недійсним з часу укладання договір застави нерухомого майна від 15.12.97 р. Постановою Вищого господарського суду України (ВГСУ) це рішення залишено без змін. Законність і обгрунтованість постанови ВГСУ підтвердив своєю ухвалою від 7.11 2002 р. Верховний Суд України, який відмовив АКБ в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ. «Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає», — читаємо в документі, підписаному п’ятьма суддями ВС.
«Ми гадали, на цьому п’ятирічна тяганина завершена і ніхто більше не зазіхатиме на майно заводу, який годує сім’ї працівників, виробляє вкрай необхідну країні конкурентоспроможну продукцію, — пише за дорученням трудового колективу голова профкому підприємства Катерина Кононученко. — Та раптом дізнаємося, що справедливі рішення на захист інтересів працюючих спонукали посадових осіб Генпрокуратури підготувати і подати на підпис С. Піскуна касаційне подання з проханням скасувати постанову ВГС від 28.08.02 р., а провадження у справі припинити».
Може, суди з подачі броварчан зазіхнули на державні інтереси, які має відстоювати денно і нощно прокуратура? «Касаційне подання приноситься з огляду на те, що АКБ «Укрсоцбанк» відповідно до положення є уповноваженим банком з обслуговування коштів державного та місцевих бюджетів, є одним з найбільших платників податків та зборів в Україні, має державний пакет акцій», — пише пан Піскун.
Коментувати такІ аргументи зайве, але на останній «новині» зупинюсь, запитуючи: держава має акції в АКБ чи АКБ — державний пакет акцій? З солідних джерел автор дізнався, що власників понад 5 % акцій в установі три. Держава серед них не фігурує. Тоді чому в інтересах комерційного банку виступає головний наглядовий орган країни?
— Не вказавши в касаційному поданні державний орган, який здійснює відповідні функції у спірних відносинах (цього вимагає ст. 2 Господарського процесуального кодексу і Конституційний Суд), Генпрокуратура фактично внесла подання не в інтересах держави, а в інтересах банку, що суперечить чинному законодавству, — стверджує адвокат Петро Білик. — Вважаю, певні особи, підготувавши необгрунтований документ, ввели в оману Генпрокурора. Вочевидь, керували ними не принципи справедливості, а меркантильні інтереси. Інакше як пояснити той факт, що в поданні навіть не згадується про вирок відносно Токаря, про ухвалу Верховного Суду, а сама касація подана аж через півроку. До того ж підстави для скасування постанови ВГСУ ідентичні тим, що висували і висувають банкіри...
Сподіваємося, судді Верховного Суду зуміють відділити зерно від полови, а Генпрокурор, як того просять акціонери з Броварів, визначить, звідки дме вітер в історії, в якій Святослав Піскун, хочеться вірити, поставить усе на свої місця...
Київська область.