Щиро вдячна вам за газету. Вона — велика частина мого життя. Дає можливість дізнатися, що відбувається в нашій країні і поза її межами. З газетою не розлучаюся з дня її виходу. Але передплату оформляю лише на півроку, бо, на жаль, втрачаю надію на життя...
Я — інвалід Великої Вітчизняної війни, майже не ходжу. Влада чекає моєї смерті, а я все не вмираю. Єдина розрада й зв’язок зі світом — преса. Особливо люблю «Голос України». Але приносять мені його, на жаль, з великим запізненням.
А ще у мене є кілька пропозицій для вас. Пишіть побільше про життя інвалідів Вітчизняної війни, а також про ставлення до них. Дуже хотілося б знати, якими «трудами праведними» збагатилися наші українські мільйонери.
Пархимів
Козелецького району
Чернігівської області.
