Живучи неподалік кочівників, запорозькі козаки ретельно дбали про охорону власних кордонів. На найдавніших картах територія Донеччини позначена прикордонними форпостами. Саме тут пролягала південно-східна межа запорозьких вольностей, а козаки тримали особливі загони-роз’їзди, які пантрували рух противника, і на високих степових могилах установлювали так звані «фігури»: обсмолені бочки, що їх у разі небезпеки запалювали сторожові запорожці, сигналізуючи про черговий набіг.
Віднедавна землям колишньої Кальміуської паланки знову повернули прикордонний статус. І до охорони рубежу тут ставляться серйозно, бо для цього є всі підстави. Приміром, лише торік військовослужбовці Донецького прикордонного загону затримали 380 порушників та 147 мігрантів. Серед останніх, до речі, громадяни Афганістану, Лівану, Сирії, Шрі-Ланки. А ще донецькі прикордонники поставили заслін транспортуванню товарів та вантажів з порушенням митних правил на загальну суму понад півтора мільйона гривень. Позначається на прикордонних буднях і те, що до «гарячої точки» —Чечні — майже рукою подати. Тож у порушників частенько вилучають зброю та боєприпаси.
— На заставі «Василівська», закріпленій за цією ділянкою кордону з 1995 року, насамперед протистоять незаконній міграції та провезенню контрабанди, — каже заступник начальника застави Юрій Видиш.
Це один з кращих підрозділів на південно-східному напрямку Державного кордону. Строкову службу тут проходять переважно вихідці з Донеччини. Юнаки, до речі, після служби залюбки переходять на контрактну основу й залишаються тут. Наприклад, кінолог застави Денис Крутоголовий мріяв про це ще зі шкільної лави, добре зарекомендував себе на заставі й тепер хоче разом із чотириногим вихованцем Клайдом продовжувати тут службу.
Нині, звісно, не побачиш у степу прадавніх козацьких «фігур». Охоронці кордону забезпечені сучасними засобами зв’язку, транспортом та зброєю. Тож шанси в порушників мізерні й примарні.
Донецька область.
Південно-східний напрямок Державного кордону.
